Читать «Україна масонська» онлайн - страница 14

У 1739-1741 рр. Якiв Кейт стає Великим Провiнцiйним Майстром масонерiї Росiйської iмперiї, Управителем Малоросiї та Наказним Гетьманом українських козакiв – очолював у 1740-1741 рр. «Правлiння гетьманського уряду» (управлiння українською автономiєю). Якова Кейта вважали в Українi мудрим, чесним i шляхетним керiвником. У цi роки Якiв Кейт посвячує до масонства деяких представникiв української аристократiї.

Григорiй Орлик (син Пилипа Орлика i хрещеник гетьмана Iвана Мазепи) навчався в Лунденському унiверситетi, багато часу прожив у Швецiї та Саксонiї, але нарештi оселився у Францiї, де отримав титул графа де Лазиски Дентевiль, звання лейтенанта-генерала армiї короля Францiї, генерал-ад'ютанта короля Польщi у вигнаннi Станiслава Лещинського, був членом «Таємного кабiнету» короля Людовика ХV… Григорiй Орлик – командир елiтного полку «Синiх шведiв» французької армiї, кавалер орденiв «Хреста Святого Людовика», «Меча Швецiї«, «Бiлого Орла»… був оголошений поза законом у межах Росiйської iмперiї.

Усе життя Григорiй Орлик сподiвався стати гетьманом незалежної України. Вiн мрiяв про формування коалiцiї Францiї, Швецiї, Речi Посполитої та Туреччини – Оттоманської Порти, яка зруйнує мiць Росiйської iмперiї i забезпечить вiддiлення вiд iмперiї Гетьманщини. Дiї антиросiйської коалiцiї, що розпочалися спробою реставрацiї на тронi Речi Посполитої короля Станiслава Лещинського, стали повним провалом усiх подальших планiв: росiйськi вiйська ввiйшли в Польщу та примусили Лещинського втекти з країни, вiдмовитися вiд претензiй на польську корону.

У 1734 р. Григорiй Орлик таємно приїздив в Україну для переговорiв iз старшиною запорожцiв i реєстрових козакiв. Якову Кейту (який очолив тодi росiйськi вiйська, що перебували на Подiллi) було наказано за будь-яку цiну схопити Григорiя Орлика в Українi та доправити до Петербурга. Але Якiв Кейт, навпаки, врятував Орлика вiд неминучого арешту. Григорiй Орлик пiзнiше стверджував, що Якiв Кейт ставився з симпатiєю до iдеї «визволення України» i допомагав Орлику як однодумцю. Але справа була, скорiше за все, в їх масонському побратимствi…

На початку 40-х рокiв XVIII ст., коли новою iмператрицею стала Єлизавета Петрiвна, становище Якова Кейта при росiйському дворi похитнулося: його пiдозрювали у «подвiйнiй грi» та симпатiях до «антиросiйської коалiцiї«. Якiв Кейт змушений був виїхати з Росiйської iмперiї й оселитися у Прусiї, де пруський король – масон ложi «Трьох глобусiв» Фрiдрих Великий – зробив Якова Кейта фельдмаршалом своєї армiї. В той самий час iз Росiйської iмперiї «за шпигунську дiяльнiсть» був висланий «пiдозрiлий» масон барон Петро Лефорт.

Найвiдомiшим українським масоном епохи iмператрицi Єлизавети Петрiвни був останнiй український гетьман граф Кирило Григорович Розумовський (1728-1803 рр.) – покровитель наук i мистецтв, друг М. Ломоносова та композитора В.-А. Моцарта. Кирила Розумовського у 1743 р. направлено на навчання за кордон, де вiн навчався в унiверситетах Нiмеччини, Францiї, Iталiї… У 1744 р. студента Кирила Розумовського, який мандрував Європою, приймав до масонства в Берлiнi в ложi «Трьох братiв» сам король Прусiї (Розумовського прийняли до ордену в 16 рокiв – винятковий випадок у масонствi, до якого приймали з 21-рiчного вiку).