Читать «Україна масонська» онлайн - страница 128

Цiкаво, що у своїй записцi про Царськосiльський лiцей Ф. Булгарин виводив лiбералiзм i початок усiх вiльних iдей у Росiйськiй iмперiї з релiгiйного мiстицизму «секти мартинiстiв пiд керiвництвом Новикова», стверджуючи, що учасники секти «…сприяли Новикову у поширеннi лiберальних iдей через довiльне тлумачення Священного Писання, масонства, мiстицизму».

У 1826 р. по всiй iмперiї пройшла нова кампанiя «пошуку масонiв», коли знову з «колишнiх» масонiв вимагали пiдписки про розрив з орденом. У своєму масонствi зiзнались i давали показання про свою участь у масонських ложах все новi та новi фiгуранти. З 1828 р. встановлено особливо суворий полiцейський нагляд за дiяльнiстю «таємних масонiв». Полiцiя проводила численнi обшуки, реквiзицiю масонських книг, паперiв, реманенту, попереджувальнi затримання окремих масонiв. Так, з бiблiотеки Рiшельєвського лiцею вилучались i знищувались «пiдозрiлi книги».

Але найвiдданiшi iдеям залишилися. У вiдповiдь на гонiння, в масонських ложах iмперiї були скасованi ведення будь-яких протоколiв засiдань, письмове дiловодство, записи про членство в ложах. Єдиними документами, що зберiгалися в письмовому виглядi, були статут, регламент росiйських лож i масонська Конституцiя. Цi документи дбайливо зберiгали у схованках i виймали з них лише для того, щоб прочитати новому члену пiсля його прийняття до ложi. Але з 1822 р. прийняття нових членiв обмежувалося.

Частина масонiв була залякана заборонами, стратами та засланнями декабристiв, антимасонською кампанiєю… Адже на початку 1826 р. «…багатьох забирали в фортецi лише за пiдозрою в короткому знайомствi з викритими заколотниками» (за свiдченнями сучасника). Тiльки з 1-ї армiї, розквартированої на Українi, до Петербурга в той перiод були привезенi 102 заарештованих офiцерiв-декабристiв.

Бiльшiсть масонських братiв назавжди забули дорогу в ложi й iз страхом згадували «грiхи молодостi». Але частина масонiв, до 20 вiдсоткiв складу лож (масони теоретичних градусiв), пiшли у глибоке пiдпiлля, окремi масонськi майстри проводили iнiцiацiї лiчених новачкiв i жодним чином не поширювали iнформацiю про масонство. Лише деякi (з числа «просвiтлених» i найвiдданiших ордену) брати високих ступенiв у глибокiй таємницi продовжували свою дiяльнiсть.

Заборона масонства певною мiрою була корисною для масонського руху, який вже до початку 20-х рокiв XIX ст. намагався позбутися численних випадкових людей у ложах, захистити ложi вiд змовництва й екстремiзму декабристiв, пiдняти планку моральностi та християнських цiнностей. У масонському ритуалi не було iнструменту для того, щоб масово «очистити» ложi вiд «баласту». Брат-масон, який вiдвiдував масонськi роботи, платив внески, пiдкорявся регламенту ложi, не розголошував її таємницi, не мiг бути залишений за воротами масонського Храму. Такi особливостi статуту ордену виключали важелi «чисток» задля оновлення руху. Тому «формальне» закриття лож давало повну можливiсть очиститися, залишити в орденi лише впливових, вiдданих, активних i хоробрих членiв, спроможних на жертви в iм'я ордену.