Читать «Україна масонська» онлайн - страница 102

У ложi «Три царства Природи» перебували Степан Телесницький, Гiльмо Гельмерсен (аташе мiнiстерства iноземних справ, титулярний радник, а у 1821-1822 рр. – мiський полiцмейстер Одеси), полковник, командир Одеського пiхотного полку Ренальєр фон Дрентельн.

У ложi «Три царства Природи» в основному були купцi: Фредерiк Андре, Жуль Козлiн, Йосип Барорне, Жан Вальб, Жан Мелло, Мiшель Одеу, Iван Вiлькнс, Василь Ксенiс (купець, радник комерцiї), Якiв Мiшель (купець 1-ї гiльдiї, службовець палати страхувань), Жан-Батист Вiольє (купець, вiдставний французький офiцер), Жан Гаглiуффi (купець i корабельний капiтан). Найвпливовiшим iз одеських купцiв-масонiв ложi був володар сьомого градуса масонства Жозеф Жульєн (можливо за iменем Жозеф Жульєн приховувався Ремi Жульєн – член столичного Вищого Капiтулу «Фенiкс», посвячений до масонства в ложi «Об'єднанi друзi» в Марселi ще у 1802 р.).

Яскравою особистiстю ложi «Три царства Природи» був Андрiй Петрович Римський-Корсаков (позашлюбний син генерала П. Войновича), товариш мiнiстра внутрiшнiх справ iмперiї, колезький радник i композитор-любитель. В ступенi розенкрейцера вiн був вiдомий як «Лицар бджоли». У 1818 р. Римський-Корсаков жив в Одесi та став одним iз засновникiв ложi «Три царства Природи». Андрiй Римський-Корсаков широко вiдомий у багатьох масонських братствах iмперiї. Вiн був почесним членом лож «Пiвнiчнi друзi», «Єлизавета до доброчесностi», «Об'єднанi друзi», «Орфей», «Росiйського орла», «Сфiнкса», «Трьох свiтил», «Трьох чеснот», «Друзi людства», «Тих, що шукають манну»… Вже у 1818-1820 рр. вiн мав масонський титул Великого Канцлера Великої Провiнцiйної Ложi Росiї (ВПЛР) та представника ложi «Понт Евксинський» у ВПЛР. З 1819 р. А. Римський-Корсаков – член Верховної Директорiї шотландських лож, Вищого Капiтулу «Фенiкс» шотландських лож Великої Провiнцiйної Ложi, вищих ступенiв «Олександра – Златого льва». Андрiй Римський-Корсаков займав в ложi посаду Намiсного Майстра та великого секретаря (Великий Майстер С. Ланський). Незважаючи на репресiї стосовно масонства з боку iмператора Миколи Першого, у 30-тi роки ХIХ ст. А. Римський-Корсаков отримав посаду Волинського губернатора. До самої смертi

А. Римський-Корсаков «пiдтримував масонськi братськi зв'язки». Цiкаво, що нащадки А. Римського-Корсакова також були масонами, а Олександр Олександрович Римський-Корсаков з Великої Нацiональної Ложi Францiї багато зробив для вiдродженя лож у Росiї та Українi вже у 90-тi роки ХХ ст.

Ложа «Понт Евксинський» формувалась як ложа перших трьох iоанiвських ступенiв масонства. Ложа повинна була сформувати одеську елiту, що буде будiвником «мiста Сонця». Основний контингент ложi – адмiнiстратори, офiцери армiї та флоту, купцi, мiсцева iнтелiгенцiя, що зароджувалася.

Емблемою масонської ложi «Понт Евксинський» стало символiчне зображення вiтрильника, який пливе до загадкової фортецi-мiста. Зображення iдеального мiста, розташованого в гостиннiй бухтi, можливо, має символiзувати Одесу та бухту Одеської затоки. Чи була доля Одеси простою випадковiстю? Чому в Одесi з самого початку будувалося заштатне (навiть не повiтове) мiсто з вулицями, якi за шириною можна порiвняти лише з Санкт-Петербургом? Чому загублене в «ногайських степах» невелике поселення Хаджибей – Одеса за 20 рокiв якимось дивним чином, перетворилося на красиве європейське мiсто? Одеса стала «Пiвденною Пальмiрою», пiвденною сестрою столичного Санкт-Петербурга… чи не тому, що невидимi архiтектори-геометри розрахували, що Одеська бухта знаходиться на тiй самiй довготi, що й Санкт-Петербург i єгипетськi пiрамiди (пiрамiди були особливо шанованi масонами, i «мода» на пiрамiди прокотилася всiєю Європою наприкiнцi XVIII ст.).