Читать «Свідок обвинувачення та інші історії» онлайн - страница 18

Гейдок дивився на свого друга.

– Гаразд, то й що?

– Лиш ось що. У моїй професії також існують тести – тести на вбивство. Існує змішування фактів, їхнє зважування, розщеплення осаду, коли були допущені упередження і загальна неточність свідків. Та є ще один тест на вбивство, дуже точний, але досить… небезпечний! Убивця рідко обмежується одним злочином. Дайте йому час і відсутність підозр – і він учинить ще один. Упіймайте чоловіка… убив він свою дружину чи ні? Можливо, справа проти нього не така чітка. Зазирніть у його минуле… якщо виявиться, що в нього було кілька дружин і всі вони померли, скажімо, досить загадково? Тоді ви знаєте! І я не говорю з точки зору закону, розумієте. Я, звісно, маю на увазі мораль. Коли ви вже знаєте, то можете братись за пошук доказів.

– Що ж?

– Я підходжу до суті. Добре, коли є минуле, у яке можна зазирнути. Та припустімо, що ми впіймали вбивцю на його чи її першому злочині. Тоді від того тесту ви не отримаєте ніякої реакції. Уявімо тепер, що ув’язнений виправданий… Починає життя під іншим іменем. Повторить чи не повторить убивця свій злочин?

– Це – жахлива думка!

– Ви досі наполягаєте, що то не наша справа?

– Так, наполягаю. У вас немає жодних причин сумніватись, що місіс Мерровдін – цілковито невинна жінка.

Колишній інспектор затих на якийсь момент. Потім повільно проговорив:

– Я вам сказав, що ми перевірили її минуле, але нічого не знайшли. Це не зовсім правда. Був вітчим. Вісімнадцятирічною дівчиною вона захопилась якимось молодим чоловіком, але під тиском авторитету свого вітчима розлучилася з ним. За деякий час вона з вітчимом пішла на прогулянку вздовж досить небезпечної скелі. Стався нещасний випадок… Чоловік підійшов занадто близько до краю, що обсипався… вітчим зірвався й убився.

– Ви не вважаєте…

– То був нещасний випадок. Нещасний випадок! Передозування миш’яком Ентоні – нещасний випадок. Її ніколи не судили б, якби не виявилось, що там був іще один чоловік, між іншим, він побажав залишитися невідомим. Схоже, той чоловік був не вдоволений рішенням суду, хоча присяжні лишилися задоволеними. Кажу вам, Гейдоку, я боюся ще одного нещасного випадку, якщо до цього причетна та жінка!

Старий капітан знизав плечима.

– Минуло дев’ять років по тій справі. Чому має трапитись іще один «нещасний випадок», як ви його називаєте, саме зараз?

– Я не говорив, що зараз. Я сказав котрогось дня. Коли з’явиться потрібний мотив.

Капітан Гейдок знову знизав плечима.

– Що ж, не знаю, як ви збираєтесь оберігатися від цього.

– Я теж не знаю, – сумно мовив Еванс.

– Я краще триматимусь подалі, – сказав капітан Гейдок. – Не вийде нічого хорошого зі втручання в чужі справи.

Та ця порада не сподобалась колишньому інспекторові, який був людиною терплячою, але цілеспрямованою. Залишивши свого друга, він прогулювався селищем, перебираючи в думках можливі дієві заходи.

Повертаючи до поштового відділення, щоб купити марки, він наштовхнувся на об’єкт свого клопоту – Джорджа Мерровдіна. Колишній професор хімії був невеличким чоловіком із замріяним поглядом, м’якими й добродушними манерами і зазвичай дуже неуважний. Чоловік упізнав колишнього інспектора і люб’язно привітався, нахиляючись, щоб підібрати листи, які впустив на землю, коли вони зіштовхнулись. Еванс також нахилився і, будучи спритнішим, першим схопив листи і вручив їх власникові разом зі своїми вибаченнями.