Читать «Свідок обвинувачення та інші історії» онлайн - страница 17
Агата Крісті
Капітан Гейдок тривожно покрутився в кріслі. Родина Мерровдін була його найближчими сусідами, за винятком самого Еванса, тож ідентифікація місіс Мерровдін як колишньої героїні
– Це було дуже давно, – мовив він якось невпевнено.
– Дев’ять років тому, – сказав Еванс, як завжди точно. – Дев’ять років і три місяці. Пам’ятаєте ту справу?
– Поверхнево.
– Ентоні виявився охочим поїсти миш’як, – продовжив Еванс, – то вони її виправдали.
– Що ж, чому б ні?
– Жодних причин. Єдиний вирок, який вони могли їй винести, спираючись на докази. Усе цілком правильно.
– Тож усе гаразд, – промовив Гейдок. – І не розумію, чому нас це повинно турбувати.
– Кого турбує?
– Гадав, що вас.
– Зовсім ні.
– То все закінчилось, і справа закрита, – підсумував капітан. – Якщо місіс Мерровдін у якийсь період її життя так не пощастило перебувати під слідством за вбивство й бути виправданою…
– Зазвичай бути виправданим не вважається нещастям, – перебив Еванс.
– Ви знаєте, що я маю на увазі, – продовжив капітан Гейдок роздратовано. – Якщо ця нещасна леді набула такого жахливого досвіду, яке ми маємо право все це розворушувати, чи не так?
Еванс не відповів.
– Ну ж бо, Евансе. Ця леді була невинувата, ви ж самі казали.
– Я не говорив, що вона невинувата. Я сказав, що її виправдали.
– Однаково.
– Не завжди.
Капітан Гейдок, що почав був вибивати свою люльку об бильце, зупинився й випростався у кріслі із дуже настороженим виразом обличчя.
– Аго-го-гов, – вимовив він. – Куди це вас вітром відносить? Гадаєте, вона не була невинна?
– Я б так не сказав. Просто… я не знаю. Ентоні мав звичку приймати миш’як, який діставала дружина. Одного дня помилково він приймає занадто багато. Це була його помилка чи дружини? Ніхто не міг з’ясувати, і присяжні, досить правомірно, дали їй право презумпції невинуватості. Це все добре, і я не вбачаю в цьому ніяких похибок. Проте… я сам хотів би
Капітан Гейдок знову перевів увагу на люльку.
– Що ж, – промовив з полегшенням. – То не наша справа.
– Я в цьому не впевнений…
– Але ж, звичайно…
– Послухайте мене хвилинку. Той чоловік, Мерровдін, у своїй лабораторії цього вечора, заклопотаний своїми тестами… пам’ятаєте…
– Так. Він згадував про тест Марша із миш’яком. Сказав, що
Еванс його зупинив.
– Тобто він би такого не сказав, якби
– І від мене він цього точно не дізнається, – сказав капітан Гейдок різко.
Еванс не звернув на це уваги й продовжив:
– Ви мене перервали щойно. Після тесту Марша Мерровдін підігрів речовину в пробірці, металічний осад розчинив у воді й відділив його, додаючи нітрат срібла. То був тест на хлорати. Простий невибагливий тест. Та я випадково прочитав слова в книжці, що лежала розгорнутою на столі:
