Читать «Свідок обвинувачення та інші історії» онлайн - страница 16
Агата Крісті
У тій справі найважливішу роль відіграла екзотична постать Ромейн Гайлґер. У будинку в Паддінґтоні вона здавалася блідою тихою жінкою, але в суді полум’яніла на тьмяному тлі, як тропічна квітка.
Заплющивши очі, він і зараз бачив її – високу, шалену. Її струнке тіло злегка нахилене вперед, права рука несвідомо постійно стискається в кулак й розтискається.
Цікава штука звички. Оцей жест рукою був її звичкою, подумав він. Недавно він ще десь бачив такий жест. Хто ж то був? Зовсім недавно…
Раптом він згадав, і йому перехопило подих.
Він застиг на місці, у голові паморочилося. Це неможливо… неможливо… І все ж, Ромейн Гайлґер – актриса.
Королівський адвокат підійшов ззаду й поплескав його по плечу.
– Уже привітав нашого клієнта? Ледь вирвався з петлі. Ходімо до нього.
Та маленький адвокат забрав руку з плеча.
Він хотів тільки одного: побачитися з Ромейн Гайлґер віч-на-віч.
Але та зустріч відбулася набагато пізніше, і її місце не має значення.
– Отже, ви здогадалися, – сказала вона, коли адвокат розповів їй про свої припущення. – Обличчя? Це було досить просто, і світло того газового ріжка було надто слабке, щоб ви помітили макіяж.
– Але чому… Чому?
– Чому я діяла сама? – Вона злегка посміхнулася, пригадавши, коли востаннє використала цю фразу.
– Так продумати виставу!
– Знаєте, друже, я мусила врятувати його. Свідчень відданої жінки було б недостатньо, і це ви дали мені зрозуміти. Але я дещо знаю про психологію натовпу. Якщо свідчення вирвуть від мене як зізнання, викривши перед лицем закону, то ставлення до обвинуваченого одразу ж зміниться на краще.
– А купка листів?
– Лише один з них, основний, можна назвати, як ви там кажете, сфабрикованим.
– А той чоловік, Макс…
– Ніколи не існував, приятелю.
– Я все-таки гадаю, – ображено сказав містер Мейгерн, – що ми могли б витягти його звідти законним шляхом.
– Я не наважилася ризикувати. Бачте, ви вважали, що він не винен…
– А ви
– Мій шановний містере Мейгерн, – сказала Ромейн. – Ви нічого не зрозуміли. Я знала, що він винен!
Нещасний випадок
– І ось що я вам скажу – це та сама жінка, жодного сумніву!
Капітан Гейдок глянув на нетерпляче жваве обличчя свого друга й зітхнув. Йому хотілось, щоб Еванс не був таким позитивним і таким життєрадісним. Завдяки своїй кар’єрі, набутій у морях, старий морський капітан навчився не втручатись у те, що його не стосується. Його ж друг, колишній інспектор слідчого відділу кримінальних справ, мав іншу життєву філософію. «Діяти згідно з отриманою інформацією» – ось його девіз у ті часи, і він удосконалив це до такого рівня, що тепер сам здобував собі інформацію. Інспектор Еванс був дуже розумним енергійним офіцером, що заслужив просування по службі й дістав його. Навіть тепер, коли він пішов у відставку зі служби й осів у заміському котеджі своїх мрій, його професійний інстинкт був активним.
– Рідко забуваю обличчя, – повторював він самовдоволено. – Місіс Ентоні… так, це таки місіс Ентоні. Коли ви сказали «місіс Мерровдін», я одразу знав, хто це.
