Читать «Випробування невинуватістю» онлайн - страница 95

Розділ двадцятий

I

Калґарі та Г’юїш дивилися один на одного. Калґарі бачив перед собою, на його думку, одного з найбільш депресивних і похмурих чоловіків, яких йому доводилося зустрічати. Той мав такий глибоко розчарований вигляд, що Калґарі навіть припустив у нього низку кар’єрних невдач. Пізніше його дуже здивувало, що Г’юїш надзвичайно успішний у своїй професії. Г’юїш же бачив перед собою худорлявого, передчасно посивілого чоловіка з трохи опущеними плечима, чуттєвим обличчям і надзвичайно привабливою усмішкою.

– Боюся, ви мене не знаєте.

– Докторе Калґарі, ми знаємо про вас усе, – заперечив Г’юїш. – Ви джокер у колоді, що зруйнував справу Арґайла. – Досить несподівана усмішка підняла кутики його сумних уст.

– Тоді навряд чи ви сприйматимете мене позитивно, – припустив Калґарі.

– Це робота, – зауважив комісар Г’юїш. – Ця справа видавалася простою, тож не варто нікого звинувачувати в тому, що він так вважав. Таке трапляється, – продовжував він. – Як повторювала моя мама, це дається нам для нашого випробування. Докторе Калґарі, ми не тримаємо зла. Ми ж за справедливість, чи не так?

– Тому я завжди вірив і віритиму, що «нікому ми не відмовимо у справедливості», – неголосно пробурмотів Калґарі.

– Велика хартія вольностей, – назвав комісар Г’юїш.

– Так, – підтвердив Калґарі, – це мені процитувала міс Тіна Арґайл.

Брови Г’юїша злетіли вгору.

– Так. Ви мене дивуєте. Ця молода леді не особливо активно, так би мовити, допомагала обертатися колесам правосуддя.

– Чому ви так говорите? – запитав Калґарі.

– Насправді, – відповів Г’юїш, – через приховування інформації. Безсумнівно.

– Чому? – поцікавився Калґарі.

– Ну, це сімейна справа, – пояснив Г’юїш. – Сім’ї тримаються купи. А чому ви хотіли зустрітися зі мною? – додав він.

– Мені потрібна інформація, – мовив Калґарі.

– Щодо справи Арґайл?

– Так. Визнаю, мабуть, вам здається, що я пхаю носа не у свою справу…

– Ну, певною мірою це вже й ваша справа?

– О, ви це розумієте. Так. Я почуваюся відповідальним. Відповідальним за неприємності.

– Як говорять французи, не зробиш омлету, не розбивши яєць, – виголосив Г’юїш.

– Є дещо, що мені треба знати, – попросив Калґарі.

– Що?

– Мені б отримати більше інформації про Джеко Арґайла.

– Про Джеко Арґайла. Ну, цього я від вас не очікував.

– Мені відомо, що в нього погане досьє, – сказав Калґарі. – Єдине, чого я хочу, – це трохи інформації звідти.

– Ну, це досить просто, – почав Г’юїш. – Його було двічі умовно засуджено. З іншого приводу, за розтрату коштів. Його порятувало тільки те, що він вчасно повернув гроші.

– Юний злочинець-початківець? – схарактеризував Калґарі.

– Абсолютно правильно, сер, – погодився Г’юїш. – Не вбивця, як ви чітко дали нам зрозуміти, проте багато всього іншого. Зауважте, нічого масштабного. У нього не вистачало розуму чи нахабства на велику оборудку. Просто дрібний злочинець. Щипав гроші з каси, виманював у жінок.

– І мав успіх у цьому, – зазначив Калґарі. – Я про виманювання грошей у жінок.

– І це досить вдалий і безпечний курс, – мовив комісар Г’юїш. – Жінки дуже легко в нього закохувалися. Здебільшого середнього віку чи трохи старші. Ви здивуєтеся, якими легковірними можуть бути такі жінки. Він узяв дуже вдалий курс. Змушував їх повірити у свою пристрасну в них закоханість. Немає нічого, у що б не повірила жінка, коли вона справді цього воліє.