Читать «Випробування невинуватістю» онлайн - страница 94

Вона мовчала. Г’юїш почекав кілька хвилин, а потім знову озвався.

– Міс Арґайл, ви заходили до будинку?

– Ні, – заперечила Тіна.

– Але ви там були?

– Це ви кажете, що я там була.

– Річ не в тому, що я так кажу. У нас є докази, що ви були там.

Тіна зітхнула.

– Так, – погодилася вона. – Того вечора я туди їздила.

– Але ви говорили, що не були в будинку?

– Ні, до будинку я не заходила.

– Що ви робили?

– Я знову повернулася до Редміна. Потім, як я вже згадувала, приготувала собі вечерю і ввімкнула грамофон.

– Навіщо ж ви туди їздили, якщо не заходили до будинку?

– Я передумала, – мовила Тіна.

– Міс Арґайл, що змусило вас передумати?

Коли я дісталася Сонячного Рогу, то не захотіла туди заходити.

– Через побачене чи почуте?

Вона не відповіла.

– Послухайте, міс Арґайл. Тієї ночі вбили вашу матір. Її вбили в проміжку між сьомою та о пів на восьму. За якийсь час до сьомої години ви там були, ваша машина там була. Як довго вона там була, нам невідомо. Можливо, протягом певного часу. Може, ви зайшли до будинку, вочевидь, у вас є ключ…

– Так, – підтвердила Тіна, – у мене є ключ.

– Можливо, ви зайшли до будинку. Може, пішли до вітальні своєї матері та знайшли її мертвою. Чи, можливо…

Тіна підвела голову.

– Чи, можливо, я її вбила? Саме це ви хочете сказати, комісаре Г’юїш?

– Це одна з можливостей, – зазначив Г’юїш, – але, міс Арґайл, припускаю, що, ймовірніше, вбивство скоїв хтось інший. Якщо це так, гадаю, ви знаєте, – чи дуже підозрюєте, – хто вбивця.

– Я не заходила до будинку, – повторила Тіна.

– Тоді ви щось бачили чи чули. Ви бачили когось, хто заходив до будинку, або когось, хто виходив із нього. Можливо, там був хтось, про чию присутність ви не знали. Міс Арґайл, це був ваш брат Майкл?

Тіна відповіла:

– Я нікого не бачила.

– Але ви щось чули, – спритно підказав Г’юїш.

– Міс Арґайл, що ви чули?

– Говорю ж вам, – наполягала Тіна, – я просто передумала.

– Вибачте, міс Арґайл, але я в це не вірю. Чому ви їхали аж із Редміна, щоб відвідати свою сім’ю, і повернулися назад, ні з ким не зустрівшись? Щось змусило вас змінити свою думку. Ви щось побачили чи почули. – Він нахилився вперед. – Міс Арґайл, гадаю, ви знаєте, хто вбив вашу матір.

Дуже повільно Тіна похитала головою.

– Ви щось знаєте, – продовжив Г’юїш. – Щось, чого ви не маєте наміру розповідати. Але міс Арґайл, поміркуйте, дуже добре поміркуйте. Ви розумієте, на що прирікаєте всю вашу родину? Ви хочете, щоб вони всі залишалися під підозрою. Бо саме це й станеться, якщо ми не докопаємося до істини. Той, хто вбив вашу матір, не заслуговує на те, щоб його покривали. Саме так, еге ж? Ви когось покриваєте.

І знову той темний, непроникний погляд.

– Я нічого не знаю, – твердила Тіна. – Я нічого не чула, нічого не бачила. Я просто… передумала.