Читать «Випробування невинуватістю» онлайн - страница 97

– Ну, насправді ні, – зізналася Морін. – Хоча я б не здивувалася, коли б це виявився інший брат. Він дуже дивний і примхливий. Джо бачить, як він іноді возить людей. Він працює в «Бенс-Ґруп». Досить симпатичний, але, як на мене, дуже вередливий. Джо приніс чутки, що він їде в Перську затоку чи ще кудись. Це, здається, недобре, еге ж?

– Місіс Клеґґ, не розумію, чому це погано.

– Ну, це одне з тих місць, де поліція не зможе його затримати, хіба ні?

– Думаєте, він утікає?

– Можливо, він відчуває в цьому потребу.

– Припускаю, так подейкують, – сказав Артур Калґарі.

– Шириться багато чуток, – підтвердила Морін. – Говорять, чоловік і секретарка теж були під підозрою. Але якщо це вчинив чоловік, то він, гадаю, ймовірніше, отруїв би її. Адже так зазвичай роблять?

– Місіс Клеґґ, ви переглядаєте більше фільмів, аніж я.

– Насправді я не дивлюся на екран, – зізналася Морін. – Коли тут працюєш, то, знаєте, страшенно набридають фільми. А ось і Джо.

Джо Клеґґ також здивувала поява Калґарі – можливо, не надто приємно здивувала. Вони трохи порозмовляли, а потім Калґарі підійшов до мети свого візиту.

– Чи не могли б ви назвати мені одне ім’я та адресу? – запитав він.

І уважно занотував їх у свому записнику.

III

«Їй під п’ятдесят, – подумав він, – важка громіздка жінка, що ніколи не була привабливою. Щоправда, з гарними очима, карими та добрими».

– Ну справді, докторе Калґарі, – вона мала недовірливий і засмучений вигляд. – Справді, я точно не знаю…

Він нахилився вперед, силкуючись розвіяти її небажання заспокоїтися, дати їй відчути його симпатію.

– Це було вже так давно, – опиралася вона. – Я справді не хочу, щоб мені про це нагадували.

– Розумію, – погоджувався Калґарі, – можете бути певні, що це не підлягатиме оприлюдненню. Я вас у цьому запевняю.

– Але ж ви говорите, що плануєте написати про це книжку?

– Просто книжку для ілюстрації певного типу характеру, – пояснював Калґарі. – Розумієте, це цікаво з медичної чи психологічної точки зору. Жодних імен. Просто містер А., місіс Б. тощо.

– Ви були в Антарктиді, чи не так? – раптом поцікавилась вона.

Він здивувався такій несподіваній зміні теми.

– Так, – відповів він, – так, я був із експедицією Гайса Бентлі.

Її обличчя порожевіло. Вона аж помолодшала. На якусь мить він побачив перед собою дівчинку.

– Я читала про це… Мене завжди зачаровувало все, пов’язане з полюсами. Той норвежець, Амундсен, який дістався туди першим? Як на мене, полюси значно захопливіші, ніж Еверест, чи якийсь із тих супутників, чи політ на Місяць, чи щось таке.

Він ухопився за ці репліки та звернув мову на експедиції. Дивно, що її романтичний інтерес викликають полярні дослідження. Нарешті, зітхнувши, вона промовила:

– Так чудово почути про це від когось, хто справді там побував. – А потім продовжила: – Ви хочете дізнатися все про… про Джекі?

– Так.

– Ви не використаєте мого імені?

– Звісно, ні. Я ж обіцяв вам. Вам же відомо, як роблять такі речі. Місіс М. Леді Ю. І все таке.

– Так. Так, я читала одну з таких книжок і припускаю, що це, як ви назвали, пат… пато…