Читать «Випробування невинуватістю» онлайн - страница 90

Він узяв її руки в свої.

– Ви більше не дитина, – заговорив він. – Тільки дітям буває страшно. Естер, ви доросла. Ви – жінка. – Він відпустив її руки й тим самим тоном продовжив: – Ви маєте де зупинитися в Лондоні?

Естер розгубилася.

– Мабуть, що так. Я не знаю. Мати зазвичай зупинялася в «Кертісі».

– Ну, це дуже хороший, тихий готель. На вашому місці я б поїхав туди та забронював собі номер.

– Я зроблю все, що скажете, – запевнила Естер.

– Гарна дівчинка, – похвалив Калґарі. – Котра година? – Він поглянув на годинник. – О, вже майже сьома. Припустімо, ви зараз підете та забронюєте собі номер, а я приїду приблизно за чверть до восьмої, щоб запросити вас на вечерю. Як вам таке?

– Звучить чудово, – погодилась Естер. – Ви це серйозно?

– Так, – відповів Калґарі, – я серйозно.

– А потім що? Що далі? Я ж не можу залишитися в «Кертісі» назавжди?

– Ваш обрій, здається, завжди межує з нескінченністю, – промовив Калґарі.

– Ви смієтеся з мене? – нерішуче запитала вона.

– Тільки трохи, – відповів він і всміхнувся.

Вона завагалася, а потім теж всміхнулася.

– Насправді я думаю, – довірливо зізналася вона, – що знову все драматизую.

– Вочевидь, це радше звичка, – припустив Калґарі.

– Ось чому я вважала, що годжуся для сцени, – пояснила Естер. – Але ж ні. Я взагалі не годжуся. О, я була препоганою актрисою.

– Думаю, вам і в буденному житті вистачає драм, – відповів Калґарі. – Зараз я посаджу вас у таксі, люба, і ви поїдете до «Кертіса». Умийтеся і причешіться, – порадив він. – У вас є багаж?

– О, так. У мене похідна валіза.

– Гаразд, – усміхнувся він. – Не турбуйтеся, Естер, – знову повторив він. – Ми щось вигадаємо.

Розділ дев’ятнадцятий

І

– Кірсті, я хочу з вами поговорити, – мовив Філіп.

– Так, Філіпе, звісно.

Кірстен Ліндстром перервала своє заняття. Вона щойно принесла випрані речі й складала їх у комод.

– Я хочу з вами поговорити про це, – уточнив Філіп. – Ви ж не проти?

– Надто вже багато про це розмов, – зауважила Кірстен, – як на мене.

– Але добре було б, – зазначив Філіп, – нам ухвалити якесь спільне рішення. Ви ж знаєте, що зараз відбувається?

– Усе складається не так, – сказала Кірстен.

– На ваш погляд, тепер Лео та Ґвенда одружаться?

– Чому ні?

– Є кілька причин, – узявся пояснювати Філіп. – Насамперед, мабуть, тому що, як розумна людина, Лео Арґайл розуміє, що шлюб між ним і Ґвендою дасть поліції бажане. Чудовий мотив для вбивства дружини. Або ж, як альтернатива, тому що Лео підозрює: Ґвенда – вбивця. І, як чутливий чоловік, він не дуже хоче брати собі за другу дружину ту, котра вбила його першу дружину. Що ви на це скажете? – запитав він.

– Нічого, – відповіла Кірсті, – а що я маю сказати?

– Кірсті, ви надто обережні, чи не так?

– Я вас не розумію.

– Кірстен, кого ви прикриваєте?

– Я нікого, як ви висловилися, не «прикриваю». Я вважаю, що треба менше говорити, і мені здається, не варто залишатися в цьому домі. Це недобре. Я вважаю, що вам з дружиною, Філіпе, треба переїхати до власного будинку.