Читать «Випробування невинуватістю» онлайн - страница 88

Останні слова вкололи Калґарі. Схожий біль він відчував, коли в готелі Драймута Мікі кинув йому: «Ви видаєтеся старшим». «Замолоду»? Невже Естер гадає, що це було так давно? Подумки він повернувся в минуле. Згадав, як у дев’ятирічному віці радився в садку з іще одним маленьким хлопчиком з підготовчої школи про те, як найкраще позбутися містера Ворборо, їхнього вихователя. Він згадав свою лють і безпорадність, коли містер Ворборо сипав своїми саркастичними коментарями. Він думав, що Естер теж таке відчувала. Але що б вони з… Яке ж було його ім’я? Порч, так, ім’я того хлопчика було Порч. Попри їхні наради та плани, вони нічого не зробили для того, щоб позбутися містера Ворборо.

– Знаєте, – звернувся він до Естер, – ви б мали позбутися цих переживань іще багато років тому. Звісно ж, я їх розумію.

– Однак мама завжди так на мене впливала, – продовжила Естер. – Тепер я починаю розуміти, що це моя провина. Якби вона прожила трохи довше, просто дожила до мого подорослішання, до того, коли я стану трохи впевненішою, – ми могли б стати друзями. Я б раділа її допомозі та пораді. Але… але я не могла цього терпіти, бо, бачте, через це почувалася такою нікчемною, такою дурною. Усе, що я робила, йшло не так, і я сама бачила, що скоюю дурниці. Я скоювала їх тільки тому, що прагнула заперечити, довести, що я хтось. А я була ніким. Я була начебто рідина. Так, це вдале слово, – наголосила Естер. – Це саме те слово. Рідина. Ніколи надовго не набувала жодної форми. Просто набирала різних форм, образів – образів людей, якими захоплювалася. Розумієте, я сподівалася, коли втечу, і стану артисткою, і закручу роман з…

– То ви знайдете саму себе чи хоча б відчуєте себе кимось?

– Так, – погодилась Естер. – Саме так. Звісно, тепер я усвідомлюю, що поводилася, як нерозумна дитина. Проте, докторе Калґарі, ви навіть не уявляєте, як я хочу, щоб мама зараз була живою. Адже це так несправедливо – несправедливо щодо до неї. Вона так багато для нас зробила й так багато нам дала. А ми натомість не дали їй нічого. І тепер уже надто пізно. – Вона замовкла. – Ось чому, – підсумувала вона, раптово збадьорившись, – я вирішила більше не бути дурненькою та інфантильною. І ви допоможете мені, чи не так?

– Я вже пообіцяв, що зроблю все на світі, щоб вам допомогти.

Естер мило йому всміхнулася.

– Опишіть мені, – попросив він, – що саме відбувається.

– Саме те, що я й передбачала, – почала дівчина. – Ми всі глипаємо один на одного, щось собі мудруємо і нічого не знаємо. Батько дивиться на Ґвенду й думає, що, можливо, то вона. Вона невпевнено дивиться на батька. Сумніваюся, що тепер вони одружаться. Все зіпсовано. Тіна вважає, що Мікі якось до того причетний. Не знаю чому, бо того вечора він був відсутній. А Кірстен припускає, що це вчинила я, тож намагається мене захистити. І Мері – це моя старша сестра, з якою ви не зустрічалися – підозрює, що це зробила Кірстен.

– Естер, а ви як думаєте? Хто це зробив?

– Я? – злякано спитала Естер.

– Так, ви, – наполіг Калґарі. – Думаю, ви розумієте, як мені важливо це знати.