Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 29

Кволо гортаючи «Поклоніння ящірці» Любка Дереша, він ніяк не міг позбавитися думок про інцидент із Кариною і весь час повертався до цієї події. У його голові постійно виринав спогад про те, з якою гострою увагою Сергій дивився відео з дівчиною. І, до речі, не він один, бо в Остапових очах читалося фактично те саме. Обидва таємниче усміхалися, і від тих усмішок робилося якось моторошно…

Хоча хтозна, може, все це було звичайним нападом Максової параної.

Утім, незважаючи на спроби здорового глузду знайти якісь виправдання тим усмішкам, він ніколи не забував вислів одного з найулюбленіших авторів Мафіна. Той постійно звертався до тієї цитати, коли його вкотре звинувачували у психічному розладі через прихильність до теорії всесвітньої змови таємних сил. У таких випадках Остап уважно вдивлявся в опонента і промовляв: «Параноїк – це людина, яка бодай трохи усвідомила справжню реальність. А псих – це той, хто осягнув суще повною мірою».

Сікорський і Знайда зблизилися недарма. Годі нагадувати, що подібне тягнеться до подібного. Так сталося й з ними: перший обстоював тотальну легалізацію коноплі як курева, хоч і не дуже уявляв можливі наслідки такого кроку, а другий відверто шанував «кислоту» і вважав її мало не найкращим винаходом за всю історію людства.

«Ти чуєш і бачиш світ таким, яким його ще не бачив. Ти наче перероджуєшся,– інколи пафосно проголошував Сергій, ніби місіонер на ранковій проповіді перед тубільцями.– Смакуєш усе, немов уперше. А інколи буває так, що потрапляєш до геть іншої реальності…»

Знайомство Макса з Сергієм свого часу наробило чимало галасу. Як і більшість однокурсників, хлопці познайомилися ввечері напередодні початку першого семестру, а наступного дня з’ясувалося, що вони навчатимуться в одній групі. Звиклий до самотності Макс не відреагував на це жодним чином, а от Сергієві така поведінка стала кісткою впоперек горла. Він завжди намагався перебувати в центрі загальної уваги й досягав цього всіма можливими засобами. І доволі часто – за рахунок відверто злих жартів. Побачивши скутість Макса, його намагання нікому не муляти очей та й взагалі поводитися так, щоб його якомога менше помічали, Сергій одразу ж зрозумів цей характер. Із досвіду шкільних років він добре знав, що з таких тихих і неконфліктних суб’єктів можна класно розважитися, що й вирішив зробити.

Знайда пригостив Макса таким собі «балтійським чаєм». Той нібито отримав свою назву від балтійської матросні часів більшовицького перевороту, а його історія сходила аж до злощасного пострілу «Аврори». Класичний рецепт цієї пекельної суміші складався з горілки з кокаїном: на сто п’ятдесят грамів рідини половина чайної ложки порошку вищого гатунку. Нахлебтавшись цього пійла, матросня піднімала криваві прапори, катувала й розстрілювала офіцерів, чинила погроми. Ходили навіть чутки, що напередодні перевороту більшовицькі лідери заливали й засипали Кронштадт й інші тогочасні військово-морські бази горілкою з «присипкою», що її у вигляді благодійної допомоги надсилали європейські комуністи.