Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 31

Максові заманулося обійняти маму. Він кинувся до неї, але вона, не помічаючи сина позаду, поклала рябу на колоду і, змахнувши сокирою, опустила її просто на курячу шию. А потім відпустила пташину.

Груда рябого пір’я підскочила вгору, як навіжена. Хвиля чогось теплого ляпнула на Максове обличчя й руки. Рідина виявилася червоною. Він гадки не мав, звідки вона взялася і чому така тепла. І чого це курка носиться двором і фарбує траву в такий самий червоний колір.

Він стояв і дивився на рябу курку, що й досі плигала і боролася за остаточно відібране життя. А ота барва стала для хлопчика рідною й ненависною водночас. Тоді, ще малим, він і дізнався, що таке смерть і що таке вбивство, а ще – як воно може залишитися безкарним.

Сергіїв «гостинчик» раптово повернув Макса в ту саму мить, коли він, волаючи, тікав від безголової курки, а світ навколо нього йшов обертом. Потім пійло підкинуло ще кілька сюжетів – вочевидь, то вже були звичайні галюцинації.

В одній його батько прийшов з роботи злий, як чорт на церковне свято. Погляд його почервонілих від алкоголю очей викликав жах, та хлопчик знав – тата зараз краще не чіпати, бо він утомився, йому треба відпочити.

У наступній тато повернувся додому веселий та усміхнений. Він щось сховав у нижній шухляді комода, що стояв у коморі. Попри відчинені двері, там все одно було темно, бо світила тільки тьмяна лампочка в брудному плафоні. Її жовтувате світло вихоплювало тільки шматок стіни, старі порожні пляшки й баняки на одній з полиць, якісь коробки й павутиння. Тато швидко поклав щось усередину шухляди й заштовхнув її на місце. Він не бачив сина, бо той ховався біля комори, проте Максим бачив батька дуже добре. Можливо, занадто добре.

І ще: хлопчик розбудував на підлозі ціле місто з солдатиками й машинками. Він весь у грі, але щось йому муляє, не дає спокою. Так, це саме вона, допитливість, хай їй грець. Він раптом згадав про батьків секрет і навіть незчувся, як уже стояв поряд із коморою. Важко продертися крізь сховані тут непотрібні меблі. Їх небагато, лише кілька стільців і щось схоже на тумбу, але для дитини його віку це справжні перешкоди, і вони роз’ятрили його цікавість ще сильніше… Нарешті жаданий комод перед ним. А ось і нижня шухляда…

Коли йому нарешті вдалося її відкрити, усередині він знайшов якісь незрозумілі, мабуть, батькові інструменти, а серед них – довгий ніж із тонким лезом і мотузку. Вона була просякнута дивною червоною фарбою.

І навіщо було її фарбувати?

Зовсім поруч рипнула мостина. Це примусило хлопчика озирнутися і поглянути на двері. Всередині одразу захололо: біля дверей комори стояв батько, а в його очах палав вогонь. Страхітливий вогонь люті, такий, якого Максимко досі не бачив. Штурхаючи меблі ногами, батько буревієм підлетів до сина, хапнув хлопчика за руку й швидко витяг з комори, наче мішок із старим мотлохом. Охоплений скаженою люттю, він підняв руку і…