Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 30
Олександр Завара
Певна річ, такого добра Сергій у своєму арсеналі не мав. Щоб зробити правильний напій, довелося б щонайменше продати свою або чиюсь нирку. З цієї причини довелося скористатися екобрендом «Мороша» та якоюсь жорстокою хімією з підвальної лабораторії анонімного виробника. Насипавши порошку в пластянку, добре розмішавши та виголосивши довжелезний тост за майбутнє співіснування й гуртовий секс із однокурсницями, він пригостив Макса тим коктейлем. Той з охотою приєднався, адже саме того вечора мав на меті остаточно позбавитися своєї хворобливої самотності. Так би мовити, почати все з нуля.
Що саме він хильнув, Макс не дізнався ані тоді, ані пізніше.
Подальші події запам’яталися слабувато. Хлопцеві пощастило, що зафільмувати його подальші пригоди майже нікому не вдалося. Скуштувавши «балтійського чаю», він майже одразу відчув себе дивно, а незабаром інші почали гиготіти з нього. Через те Макс глибоко поринув у спогади і знову відчув себе жертвою нещадного булінгу. Його роз’ятрена свідомість спалахувала червоним світлом, попереджаючи про небезпеку, тому він швидко вшився з вечірки, намагаючись опинитися якомога далі від гріха.
Через якийсь час хлопець перестав усвідомлювати, де перебуває наразі й куди взагалі рухається. Час і простір викривилися у божевільному танку, і Макс ніяк не міг зрозуміти: чи це народження нового світу, чи початок апокаліпсису у старому.
Усе, чого торкалися пальці, променіло лячними неземними барвами. Він ніби робив дірки в навколишній реальності, випускаючи тим самим у цей світ щось потаємне, щось таке, що бажало вирватися на волю. Всюди лунав придушений голос, мову якого хлопець не розумів. Відтоді він – навіть досі – періодично чув його уві сні, так сильно той голос його вразив:
У повітрі висів стійкий сморід гнилі. Навколо щось невпинно розкладалося, породжуючи тисячі тисяч хробаків і годуючи хмари бридких мух, які дзижчали так гучно й настирливо, що спочатку хотілося хоча б затулити руками вуха, а може, й взагалі їх відірвати.
Згодом у цьому сопусі, немов в якійсь дивній імлі, йому привиділися лиховісні, налиті червоним очі. Страховидні баньки, нечестивий погляд гаспида. Вони переслідували його всюди. Зіниці палали вогнем, і Максові здавалося, що за ним женеться сам диявол, володар світової нечисті: упирів, відьом, кобилячих голів і всього іншого, про що мати читала йому на ніч, коли він був малим і ховався під ковдрою. І ось він знову зробився хлопчаком, у якого в темряві чомусь болить голова…
А невідомий із палаючими очима невідчепно тягся за ним. Він переслідував Макса з однією метою – вбити. Вбити, а потім випотрошити. І зробити це так, як його матінка робила з курками. З курчатами, із якими він грався і які дорослішали значно швидше за малого Максимка.
Він про це нікому не розповідав і навіть не згадував, але той епізод закарбувався в його свідомості на все життя.
Вони тоді ще жили з батьком. Макс грався в саду, а потім йому заманулося піти до мами, яка поралася із чимось по господарству. Хлопчик залишив усі іграшки, прихопив тільки пістолет із кількома камінцями, що слугували за кулі. Прокравшись крізь хоч і залишену ворогом, але все одно небезпечну територію, він знайшов матір доволі швидко. Вона стояла над старезною колодою, в одній руці тримала сокиру, а в іншій рябу курку.
