Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 27

Аж ось раптом:

«Друзі! Увага!

У нас знову супер #розіграш від мережі магазинів “Алло”! Переможець отримає чудовий приз – “MacBook Pro” від Apple!

Його буде визначено за допомогою рандомайзера.

Що потрібно зробити для участі:

1. Вподобати сторінку мережі магазинів “Алло”.

2. Вподобати цей допис і розповісти про нього своїм друзям (поширити інформацію про конкурс).

3. Поставити «+» у коментарях до цього запису.

Умови для учасників:

1. Відкрити приватні повідомлення і можливість писати у життєписі для зв’язку з вами.

2. Якщо переможець не зв’яжеться з нами протягом трьох днів з моменту оголошення результату, перемога дістанеться наступному за списком.

3. Переможець у цьому конкурсі буде лише один.

Слідкуйте за оновленнями нашої сторінки та вигравайте суперпризи!»

Поки приятелі витріщалися на екран, Макс сидів на ліжку, підібгавши ноги під себе, і уважно слідкував за емоціями, що спливали на їхніх обличчях. Спочатку тривога, потім вона змінилася нерозумінням того, що насправді коїться, а його, своєю чергою, змінило щось відверто схоже на паніку.

– Ні, не пам’ятаю, щоб я до цього долучався,– вимовив Сергій.

– Але по факту так воно й є,– замислено відповів Мафін і подивився на Макса. Той, як і зазвичай, не витримав стороннього погляду й втупився очима в підлогу.– Хоча хтось міг…– почав був Остап, але замовк на півслові.

Навіть останньому йолопу зрозуміло, що ніхто не став би лізти до чужого телефону без дозволу – і лише для того, щоб поширити інформацію про якийсь черговий конкурс.

Майже хвилину всі напружено мовчали. Ніби відчувши, що за дверима чотириста чотирнадцятої відбувається щось дивне, у коридорі замовкли навіть чергові.

– Ну, тоді я вас вітаю!

Остап піднявся з ліжка й потягнувся за сигаретою. У його голосі почулися нотки не тільки веселощів, а й ще чогось такого, що було важко ідентифікувати.

– Учорашнє бажання номер один здійснилося. Як не крути, але все це тільки так і можна пояснити.

Він із посмішкою повернувся до приятелів – і одразу зробився схожим на Чеширського кота.

6

МАКС. ТРОХИ ПІТЬМИ

Друга половина дня для мешканців гуртожитку виявилася ще пекельнішою за першу. Кімнатами кружляли погані чутки. Вони поширювалися, вкриваючи собою, наче сполохане гайвороння небо, всі поверхи, і, затямивши почуте, студенти розуміли: покарань все ж таки не уникнути.

Центром пліток зробилася Карина Крамар, героїня чисельних відео, відзнятих напередодні під час вечірки. З’ясувалося, що «швидка» приїздила саме по неї. Ніхто не розумів чому, але ця дівчина ні світ ні зоря підхопилася з ліжка й вирішила вкоротити собі віку. Слава Господові, обрала вона задля цього вкрай ненадійний спосіб – наковталася заспокійливих пігулок. Вони, на її думку, мали б приспати, а потім віднести змучену душу першокурсниці до царства мертвих. На щастя, з хімією у дівчини було значно гірше, ніж з історією Середньовіччя: вона прорахувалася, і весь суїцид звівся до звичайного отруєння надмірною дозою препарату. Ситуація неприємна, що й казати, але й не критична.