Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 21

Не гаючи жодної миті, хлопці відчинили двері й опинилися просто посеред якогось епізоду зі стрічок Гая Річі. Стрілки годинника над шинквасом показували чверть на одинадцяту.

Завітавши до цього закладу вперше, більшість відвідувачів закохувалися в нього раз і назавжди. «Cat-n-roll» буквально захоплював дизайном й атмосферою, що тут завжди панувала. Стіни ресторанчика прикрашали кадри, змальовані з культових фільмів того ж таки режисера, але з однією відмінністю: замість героїв тих стрічок на них був зображений той самий герой – чорний кіт. Кіт замість Вінні Джонса з «Карти, гроші та два стволи, що димлять», коли той зазирає у багажник автівки; кіт замість Бреда Пітта на ринзі у «Великому куші», й той самий чорний кіт замість рок-н-рольника Тобі Кеббела, що палить із револьверів. Запрошений власником ресторану дизайнер зробив свою роботу на відмінно, тому тутешній антураж миттю припадав до смаку навіть тим, хто про пана Річі ніколи не чув.

Приятелі вмостилися на першому-ліпшому вільному місці біля вікна. Це була секція «Карт, грошей та двох стволів», і відповідно до сюжету стрічки їхній стіл був вкритий зеленим сукном для гри в покер. Чекати взагалі не довелося, бо давня знайома офіціантка Вікторія миттю підскочила до них. І не дивно – коли твоя зміна випадає на першу половину дня, це означає, що сьогоднішній заробіток буде вкрай мізерним через практично порожній зал. Отже, аби покласти до кишені бодай трохи чайових, Віка була ладна літати перед гостями, наче бджілка.

– Привіт! Що замовлятимете? – Дівчина не змогла втриматися від усмішки.

Перед нею сиділа трійця, яка напередодні добряче погуляла. Мафін тер долонями і без того червоне й пожмакане, мов ганчірка, лице, а трохи схожий на Джареда Лето закошланий темноволосий Макс, покусуючи кісточки пальців, дивився крізь неї синіми очима й витав десь у недосяжності. Незважаючи на нібито чистий одяг, від обох тхнуло, наче від бомжів.

Їхній приятель, який обрав місце навпроти, мав значно кращий вигляд. Але й він так само мовчав. Утім, на відміну від друзів, його подразнене надто енергійним голінням обличчя світилося бодай якоюсь втіхою. Але острівці недоголеної щетини на шиї і вилицях красномовно свідчили, що він також веселився разом з усіма.

Не зазираючи в знайоме напам’ять меню, кожен із хлопців передусім замовив каву: Макс із Остапом – по великій порції американо, а Сергій – по-ірландськи, з подвійною дозою віскі. Це був привілей постійних відвідувачів «Cat-n-roll», однак, певна річ, за додаткову платню. Подібне могло здатися марнотратством, але про гроші ніхто наразі не думав.

– Оце я й називаю реальним смаком життя! – Сергій розслабився вже після другого ковтка.– Похмелятися кепсько, але полегшення таке солодке!

Він зітхнув і подивився у вікно. Обидва приятелі з ним начебто погодилися, однак і Макс, і Мафін були з тих, хто не розуміє, як можна з бодуна пити каву зі смаком спиртного, тому вони також зайнялися спогляданням перехожих надворі.