Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 23

Крізь які терени довелося пройти Сергієвій родині – невідомо. Але Знайда-молодший був досить вольовим хлопцем. Попри брудні чутки, що його оточували, Сергій був справжнім прагматиком і, якщо брався за якусь справжню справу, завжди доводив її до кінця. І якщо знати його так, як знали друзі, то можна було дійти висновку: той Знайда обов’язково досягне мети і стане професором цього ж таки університету. Він мріяв про викладацьку кар’єру, і вона йому цілком пасувала. Та хай би яке майбутнє не передбачав Сергій, це аж ніяк не заважало йому вчиняти всілякі шаленства й вважатися компанійським чуваком. Як і Мафін, він не був завсідником однієї компанії, адже завдяки гітарі, добре підібраним хітам і прихильності до «розширення свідомості» він усюди почувався своїм і ні з ким не ворогував. Саме це й зблизило його з Остапом Сікорським.

Сонце все ще продовжувало пестити городян теплими променями. Із вікна ресторанчика можна було побачити, що за останні півгодини на вулиці значно побільшало студентів. Хтось поспішав на пари, а хтось так само поспіхом тікав подалі від задушливих аудиторій, щоб насолодитися ще одним хорошим днем. Наближався полудень, а разом із ним – проблеми на дорогах. Їх постійно створювала водіям неуважна молодь. Дня не минало, щоб тут когось не обматюкали.

Поки місто жило своїм життям, приятелі продовжували сидіти за столиком. Кожен длубався в телефоні й час від часу, розтягуючи рота в усмішці, пред’являв іншим якусь цікавинку. Ранкова стрічка в Фейсбуці стрімко наповнювалася обговореннями минулої ночі й ущипливими коментарями до тих чи інших дописів. Віртуальне павутиння обкручувало й затягувало, тож вони, як і безліч інших молодиків у всіх усюдах, втратили відлік часу. До того ж це на свій кшталт допомагало позбутися залишків мерзенного самопочуття і налаштовувало на робочий стан.

Бз-з-з! Бз-з-з!

«Самсунг» Знайди вкотре просигналив повідомленням. Дві стандартні короткі вібрації. Вочевидь, хтось позначив хлопця на світлині або в якому-небудь щойно опублікованому тексті. Атака зафіксованими спогадами про вчорашні вечір та ніч і досі триває. Тут працює правило: що кращою була вечірка, то довше її згадуватимуть, а такі гулянки, як напередодні, споминатимуть цілий тиждень. Щонайменше.

Кинувши погляд на екран, Сергій раптом закляк. Потім швидко відвів очі й знову поглянув на синьо-білий екран соціальної мережі. За тим утупився в обличчя приятелів навпроти. Слова чомусь не йшли з вуст, наче він забув, як їх вимовляти. Хлопці, користуючись полегшенням, викликаним гарячим їдлом, задоволено копирсалися в мобільниках.

– Пацани!..– нарешті хрипко вирвалося в нього.

Він одразу замовк, наче чекаючи на відповідь, однак приятелі не реагували.

– Гей, пацани! – знову кинув він.– Агов!

Ті нарешті подивилися на нього, і кожен помітив, що Сергій якось зблід. Його й без того не можна назвати смаглявим, а зараз він так пополотнів, що нагадував гіпсовий відбиток самого себе.

– Що? – озвався Остап.– Що там сталося?