Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 161
Олександр Завара
Голос за кадром став наполегливішим. Схоже, оперативника дратувало те, що з заарештованого треба було витягувати мало не кожне слово.
Остап зупинив відео.
Чоловік на екрані мав безсумнівну схожість із Максимом. Якщо їхні світлини покласти поруч, навряд чи хтось засумнівається, що це батько й син. А найглибший жах полягав у тому, що це була не лише зовнішня схожість.
Наступну годину він провів у тиші. Спробував ще раз набрати Максову матір – марно. Поклав телефон на стіл, роззирнувся – і раптом відчув, що більше не в змозі бути в цій кімнаті. Тут стільки всього сталося, і ці спогади поступово перетворювалися на важкий камінь, що тягнув його до якогось останнього дна.
Авжеж. Він змарнував час нібито вагаючись. Таким чином, навіть якщо щиро прийняти на віру версію із помстою Панночки, йому взагалі нічого не загрожувало. Однак він все одно діяв разом з усіма, ніби свій серед своїх, увесь час був поруч. Чому?
«Зрештою,– міркував далі Остап,– саме Максові було найпростіше скористатися моїм ноутбуком і залишити в ньому ту кляту закладку з легендою… А це наводить на питання: як давно він замислив усе це? Як довго готувався?»
Передусім – Сергій Знайда.
Попри офіційну версію, ніхто з друзів покійного у суїцид хлопця не вірив. Але як Максові це вдалося?
Утупившись поглядом у ліжко сусіда, Остап провалився в прірву спогадів, щоб укотре зібрати докупи те, що залишило слід у пам’яті.
За якісь півгодини до Сергієвої загибелі вони сиділи втрьох у цій самій кімнаті. У гуртожитку панувала незвична пригнічена тиша, спричинена незграбною спробою тієї дурнуватої Карини вкоротити собі віку за допомогою пігулок. Усі перебували в шоці, а про причини могли тільки здогадуватися.
Однак він, Остап Сікорський, знав їх напевне.
Під час вечірки Сергій щось підсипав першокурсниці у питво. А коли вона очманіла від хімії, вони вдвох виграли дівчину просто на сходах. Перебуваючи в ейфорії, Карина, мабуть, вирішила, що то звичайна галюцинація. Та зранку, коли все з’ясувалося, вочевидь, не змогла змиритися із соромом та обрала власний вихід. Якби її намір удався, винуватими стали б вони зі Знайдою, у цьому Остап не сумнівався. Сергій також це розумів, саме тому обоє мовчали.
Макс тоді поводився як завжди. Звісно, він нічого не міг знати, однак у його поведінці прозирало щось настільки дивне, що це закарбувалося в Мафіновій пам’яті. Тож наступним питанням слід було вважати таке: чи міг він прикінчити Сергія, коли той повернувся до своєї кімнати? Застосувавши улюблене лезо Оккама, Остап вирішив, що міг. До того ж сам Остап згодом заснув, а тому не бачив, де в цей час перебував його сусід по кімнаті.