Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 157

Пережити таке складно, та зрештою він і не пережив, оскільки досі тримав у собі те, що давно треба б було випустити на волю.

57

ОСТАП. ПСИХОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА

Залишок дня, ніч і знову день – а вони все ще продовжували тупцяти на перехресті, не знаючи, куди вирушити.

Остап ясно бачив, що відбувається з Дарою. Його пригнічувала ця ситуація, він співчував їй – і саме з цієї причини не розповідав ані про свою здогадку, ані про свій анонімний дзвінок, ані про підозри, що Юрчук втік, наче вовк від вогню, відчувши сморід власної припаленої шерсті. Незнання, на його думку, було кращим за нестерпно гірку правду, тож він тримав язика за зубами. У певні моменти йому навіть вдавалося роздвоїтися, і поки одне його «я» намагалося імітувати звичний спосіб життя, інше поводилося, як вуж на розпеченій пательні.

Однак і той награний спокій вже хитався, бо зникнення Богдана ятрило його чи не гірше, ніж Дару. Остап розумів: якщо той переховується, то будь-якої миті може нанести наступний удар. Він мав безліч сумнівів у здоровому глузді цього дужого хлопчини, а схибленому психопатові легко начхати на все й спробувати довести свою справу до кінця. Богдан був цілеспрямованою особистістю, а божевілля могло примножити його завзятість у рази.

Чи не вперше за життя Остап Сікорський відчув щось схоже на докори сумління. І злякався, що доведеться розплачуватися за свої гріхи. Це було по-справжньому жахливо, адже той божевільний мав на меті не якісь там веселощі, а похоронний марш.

58

ЗНАМЕННЯ

Справа зрушила з місця наступного дня опівдні.

Сховавшись за досить хисткими мурами удаваної хоробрості й спокою, Остап насолоджувався самотністю й міркував, чим би зайнятися, аби відволіктися від невідбутної напруги. Чекання небезпеки виснажувало. Тож недарма кажуть: очікування смерті гірше за саму смерть, і це змушувало хлопця постійно перебувати в нервовій напрузі.

Саме в той момент зненацька озвався телефон, що лежав на Максовому ліжку. Потужний вібросигнал був досить настирливим і довго не вгамовувався – абонент явно потребував Максової уваги й намагався почути його голос.

Наразі Макса в кімнаті не було. Остап узяв мобільник, подивився на дисплей і, зауваживши на екрані напис «Мати», негайно відповів. Спочатку привітався, а потім сказав, що Макса наразі немає поруч. Їхня подруга потребує підтримки, тож він зараз біля неї, а телефон залишив у кімнаті. Жінка натомість пожалілася невідомому співрозмовникові, що син навмисне не відповідає на її дзвінки й відкидає всі її спроби з ним поговорити. А потім попросили переказати Максові, що вона шкодує про їхнє непорозуміння, особливо про те, що нерозважливо порівняла сина з його батьком, сказавши, що він таке саме чудовисько й лякає її до смерті.

Жінка, вочевидь, була не дуже тверезою, оскільки її язик трохи заплітався, і складні слова їй доводилося повторювати двічі або тричі.

Зрозуміло, чому Максим вперто уникає розмов із матір’ю. Остап і сам чекав нагоди якнайшвидше спекатися співрозмовниці. Але жінка виявилася наполегливою, вона знов і знов благала його передати своє прохання синові. Сяк-так упевнивши її, що все буде зроблено, хлопець перервав зв’язок, бо почав побоюватися, що цій розмові не буде кінця-краю.