Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 153
Олександр Завара
Але Остап миттю поставив його на місце. Він добре пам’ятав, як швидко вони вшилися звідти. З цієї причини ніхто з них й гадки не має, що саме свідки розповіли слідчим. Насправді про подальші події їм відомо лише зі слів Сашка. Можливо, хтось повідомив-таки поліцію про те, що бачив у ресторані дивного молодика в кепці й окулярах.
Ні. Це вже занадто. Сашко – вбивця? Неможливо. А хай і так, проте в нього не та комплекція, щоб за лічені секунди вколошкати Алекса, навіть якщо напад був несподіваним і він мав ножа. До того ж Кравич – ніхто, дрібний прислужник, причепа, людина без волі та характеру, звичайнісінький лох. Саме тому він по-холопськи слугував Савицькому й не бачив у цьому нічого поганого.
– Лезо Оккама,– ледь чутно нагадав собі Остап.– Лезо Оккама…
Далі він замислився, що йому робити зі своїм відкриттям. Ризикнути й висповідатися перед Дарою та Максом? То що ж він скаже? Висловити припущення, що Богдан, вочевидь, уявив себе мало не надлюдиною, і знову стати посміховиськом? Тут потрібна обережність, особливо після того, як він жорстоко вшелепався з бісовою легендою. Однак загроза ж нікуди не поділася, треба щось робити!
Наразі він сам має випередити вбивцю й першим нанести удар! Саме так – поки той не чекає опору!
Геніальне рішення, як і зазвичай, виявилося доволі простим.
Остап схопився з ліжка, уважно оглянув усе, що лежало на столі, а потім узув кросівки й попрямував до дверей. Макс навіть не поворухнувся.
– Я за сигаретами,– кинув Остап, перевіряючи наявність телефону в кишені шортів.– Тобі прихопити щось? Пива, скажімо?
– Так.– Сусід відірвався від читання й уважно подивився на приятеля. Той помітно нервував.– Було б непогано. І чогось до пива…
Остап відчинив двері й вийшов у коридор.
І одразу ж його охопила лячна порожнеча.
55
УБИВЦЯ
Остапові почало здаватися, що його сусід божеволіє.
Ця композиція насправді була непоганою, та, як відомо, що занадто, то не здраво, а Макс із нею вже занадто переборщував. Він вибрався з ліжка близько сьомої ранку і, мабуть надихнувшись прикладом Сашка Кравича, заходився наводити в кімнаті лад. І поки Остап варив каву на двох, приятель встиг перебрати якісь старі речі, записники з нотатками, а також поскладати на підвіконні книжки.
