Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 152
Олександр Завара
Від цих присмеркових роздумів хлопця відірвав вібродзвінок мобільного. Остап кинув очима на телефон і водночас побачив, що Макс узявся за свій, уважно подивився на дисплей і одразу натиснув «відбій». Потім скоса зиркнув на Остапа й повернувся до читання.
Остап заплющив очі й вкотре за останню годину наочно уявив постать Богдана Юрчука – здорованя, спортсмена, відмінника, аж надто нормального хлопця.
Він добре знав, що той їх недолюблює. М’яко кажучи. Цей екземпляр – із тієї породи самців, чиє життя розплановане далеко наперед. Остап міг би заприсягтися, що Юрчук вже знає, коли саме Дарина народить йому нащадка та якої він буде статі. Тож вся їхня компанія була Богданові наче кістка в горлі, але вдіяти з цим він нічого не міг, адже заважала Дара, яка відмовлялася розірвати стосунки з приятелями.
Це по-перше. По-друге, Богдан ненавидів Лану, бо, на його думку, вона розбещувала Дару. Так само він зневажав Алекса, бо той вільно користувався батьковими статками і постійно підкреслював, що в цьому житті кожен має знати своє місце. Сергія – і це вже третє – він не любив через хуліганські жарти й відверте вживання наркотиків. Як саме і Остапа… Чи є вірогідність, що він, скориставшись нагодою, прибрав їх зі свого шляху? Кожного з них він вважав перешкодою, що заважає його особистому щастю. Адже Юрчук – «чоткий пацан», усе в нього має бути точно й зрозуміло, а вони – невиправні блазні, чиє місце – арена цирку чи…
Водночас Остап розумів, що, на відміну від Богдана, у Макса залізне алібі: у ті хвилини, коли загинув Алекс, він сидів за столом поруч із ним та Дарою. Так, Макс інколи поводився дивно, особливо останнім часом. Проте цілком можливо, що таким чином він переживав усі свої халепи, а їх дійсно вистачало. Алекс, наприклад, бухав як свиня, Дара поринала в депресію й бачила лячні сни, а сам він, наче збожеволівши, марив Панночкою і клятою легендою, через що Алекс і загинув… Хто міг його вбити? Тільки Богдан. Дара, вочевидь, повідомила йому про мету їхньої мандрівки. Отже, знаючи маршрут, той відразу ж виїхав слідом. А чому б і ні? Водійські права він має, міг так само орендувати автівку й триматися на безпечній відстані. Хоча останнє було б зайвим, бо вони точно не звертали уваги на те, хто там їде позаду. Зараз складно сказати, чи був у нього хоч якийсь план дій, але задум він точно мав…
Остап мимоволі зітхнув, згадавши Сергія Знайду. Насправді ніхто не знав, що коїлося у нього в голові. Тож висновок про самогубство може виявитися цілком доречним. А після його загибелі все й пішло під три чорти. У Дари з Богданом почалися проблеми, їхньому житлу вона не раділа, а до всього ще й пристала на Остапові бздури з легендою. Отже, Юрчук мав повне право звинувачувати в усьому їхню компанію. І от у якийсь момент у нього в голові щось перемкнуло, і він вирішив послідовно позбавитися від них. Таким чином, Лана була першою. Далі – ресторан «При дорозі». Він легко міг проникнути туди непоміченим. Досить було якоїсь кепки та сонячних окулярів. Бо вони сиділи за столом і начебто бачили весь зал, але не звертали уваги на тих, хто заходив, отирався біля шинквасу або туалетів чи виходив. Тож можна припустити, що Богдан увійшов до зали, щоб надалі слідкувати за ними, а побачивши Алекса біля туалету, зрозумів: кращої нагоди у нього може й не бути. Ситуація майже ідеальна: спортсмен, жодного опору, адже все відбулося миттєво. До того ж у Юрчука алібі – він нібито тупо сидить удома за три сотні кілометрів від місця злочину.
