Читать «Блокбастер» онлайн - страница 71

– Черкезе… Це не я.

– Звідки ти знаєш? Ти згадав?

Борнин голос тремтів.

– Найпростіше було б зараз сказати, що я все здумав, і вигадати якусь історію про себе. Але, люди, щиро вам кажу: я не пам’ятаю.

– Значить, це міг бути ти! – крикнув Черкез.

Церо покликав мене. Я озирнувся й побачив цівку його автомата.

– Опусти зброю. Негайно! – скомандував він.

Я кинув автомат у болото. Черкез і надалі цілився в Борну, підступивши до нього на кілька кроків. Усі ми зійшлися на середині дороги. Борна стояв у розірваній сорочці. На його плечі видніла частина великого татуювання, що спускалося кудись на лопатку. Церо підійшов і зірвав рукав роздертої сорочки. Ми перезирнулися.

– Що це, Борно?

Церо стволом показав на татуювання. Майстерно зроблене, з датою і роком на стрічках, обвитих навколо щита. За кольором можна було сказати, що зроблене більше року тому, але сумніви розвіювала дата. Самий початок війни. Борна намагався роздивитися, що там, на лопатці. Потім глянув на нас і знизав плечима. Черкез прихилився, намагаючись розібрати напис. Мене обдало холодним потом. У долонях і ступнях закололо. Цероваць подивився на мене, піднявши ліву брову.

– Знаєш, що це?

– Знаю.

Мені стисло горло. Я не міг повірити в те, що відбувалося.

– Борно, – покликав я його.

Мій голос здався чужим, ніби ці слова казав якийсь актор, який заміняв мене у найскладніший момент ролі, а сам я десь високо над знімальним майданчиком, сиджу на крані в кріслі за камерою і роздивляюся акторів. Борна мав татуювання підрозділу спецпризначення. І не абиякого, а найелітнішого, підготовленого для ведення бойових дій у будь-яких умовах. І що найгірше – він воював проти нас. Я глитнув і процідив:

– Борно, ти їхній.

У Церовця пересохло в горлі. Він вперся стволом Борні в серце й загримів:

– Маєш три секунди, щоб сказати мені ім’я і звання, інакше тобі кінець.

Борна заплющив очі. По його щоках текли сльози. Несподівано спокійним голосом він відповів.

– Я не знаю.

Церо смикнув затвор і почав відлік:

Черкез вискочив перед командиром, схопився за його автомат:

– Припини, Церо! Припини рахувати! Не треба. Ніколи більше не лічи. Ніколи більше.

Церо проковтнув слину. Я підійшов до Черкеза й узяв його за пояс.

– Швидкого більше немає, і цього вже не зміниш. Нам треба зберігати глузд, ми всі під тиском…

Черкез відскочив від мене.

– У мене все найкраще виходить під тиском!

Він повернувся до Борни, притиснувши автомат йому під підборіддям, і засичав:

– Не має значення, як тебе звати! Важливо, хто ти! А ти – не наш!

Борна переводив погляд з одного на іншого. Я хотів відштовхнути Черкеза, але не знайшов сили. Це більше не моя справа. Черкез сильніше натиснув стволом Борні під підборіддя. Борна ще раз сказав:

– У цих умовах ніхто більше за мене не хотів би знати відповіді на ваші запитання.