Читать «Війни Міллігана» онлайн - страница 161

— Ну добре, — погодився Кура. — Я відволікатиму інших гравців, а твоє діло — м’яч.

Швейкарт і Кура запропонували суду знов призначити доктора Стеллу Керолін лікарем Біллі, але прокурор округу Франклін виступив проти, оскільки доктор Керолін не була членом персоналу установи судової медицини. Суддя Мартін вирішив, що до наступного засідання комісії у справі Біллі — за два місяці — він перебуватиме в Центрі судової медицини Тімоті Моріца в Колумбусі.

12 грудня в «Колумбус Диспетч» написали:

МІЛЛІГАНУ НЕ ДОЗВОЛИЛИ ОБРАТИ ЛІКАРЯ

…Учора на закритому [судовому] засіданні було вирішено, що Мілліган перебуватиме під наглядом доктора Льюїса Лінднера, директора Центру, або ж іншого лікаря з персоналу…

(2)

У той день, коли Біллі знов закрили в Центрі Моріца під контролем Лінднера, він зрозумів, що йому стало все одно. Він довго ходив по кімнаті колами, розглядав підлогу, рахував плитку і зрештою вирішив, що треба накласти на себе руки. Незважаючи на підтримку Ґері, він утратив рештки надії. Він зрозумів, що систему не змінити і що він лише продовжуватиме колами ходити від однієї судової клініки до іншої. Йому було легко уявити, як наступні двадцять чи тридцять років він сидить у закритих палатах таких установ.

Він не хотів більше так жити.

Раніше йому вже доводилося погрожувати самогубством для того, щоб маніпулювати людьми, але цього разу він дійшов межі. Терпіти все це забракло сил.

Йому вдалося пізнати вільне життя без тавра імені «Біллі Мілліган». Життя, у якому можна було досягти чого завгодно. На жаль, суспільство ніколи йому не дозволить насолоджуватися таким життям. Найкраще, що він тепер міг зробити, — померти. Куди б там не вів далі шлях — якщо він узагалі кудись веде, — у нього буде можливість розпочати інше існування. Він не знав, що на нього чекає після смерті, але що завгодно краще за це пекельне коло, за ці обертальні двері без виходу.

Він хотів піти.

Але як?

Терапевтична команда цілодобово стежила за ним — він навіть у туалет не міг сходити, щоб за ним ніхто не наглядав. Жодної можливості уникнути спостереження. Через попередні спроби накласти на себе руки лікарі наказали не дати йому жодної можливості вкоротити собі віку. Під час сплутаного часу аллен, артур і рейджен постійно сперечалися з приводу самогубства. Зрештою рейджен визнав правоту артура: єдиною можливістю захистити себе від розумових та душевних катувань була смерть. Маючи свідомий вибір урвати все це, вони отримували контроль над власними долями.

Зрештою вони погодилися на смерть від голоду.

Це рішення задовольнило всіх. Біль від голоду триватиме лише кілька днів — а потім почнуться галюцинації та відчуття ейфорії. А далі вже нічого — жодних розумових і душевних страждань. Назавжди.

Цього разу це не спроба маніпуляції. Він більше не міг терпіти експлуатацію лікарень, політиків і ЗМІ. А жити з обвинуваченням у вбивстві людини, яка насправді жива, — це вже занадто.

Він почав поступово знижувати кількість калорій — щоб дітям було не так важко. артур вирішив підготувати дітей і попросити їх бути сміливими. Він розповів їм, що вкрай важливо зовсім перестати їсти, і тоді всі вони зможуть переїхати у новий дім — дім, де в кожного буде власна кімната, а не одна загальна. Звісно ж, діти погодилися — яка дитина від такого відмовиться?