Читать «Війни Міллігана» онлайн - страница 157

— Я нічого не казатиму без своїх адвокатів.

На цьому вони припинили допит і відвезли його у Федеральний виправний заклад у Маямі, де лишили на ніч — до слухання у Федеральному магістратському суді щодо екстрадиції.

Суддя звинуватила його у втечі з метою уникнути ув’язнення та втечі з метою уникнути правосуддя й призначила слухання на 1 грудня 1986 року. Його відправили в Регіональний виправний заклад Маямі без можливості внесення застави. Звідти передали в Окружну в’язницю Дейд, яка була й без того критично переповнена.

Коли Біллі заарештували, почався сплутаний час. Особливо беззахисними у в’язниці були діти. У нього вмить вкрали всі його речі, зокрема й кросівки. Замість них видали паперові капці.

Через три дні суд вирішив повернути його в Огайо у супроводі двох детективів з Колумбуса, чиїх імен аллен не розібрав. Подумки він назвав їх детектив Шпала і детектив Товстун. Вони повідомили аллену, що відвезуть його назад в Огайо.

Перш ніж поїхати в аеропорт, вони зупинилися пообідати у «Кволіті Інн» — кафе готелю, де ночували. За обідом кевін помітив двох дивних чоловіків — вони сиділи за іншим столиком і постійно на нього дивилися. Коли кевін доїв, вони підвелися та підійшли. Під піджаками у них чітко було видно силует зброї в кобурі.

— Що за чортівня тут відбувається? — запитав кевін. — Ви що, кілери?

Оскільки двоє детективів з Колумбуса навіть не глянули на них, кевін зрозумів, що вони, вочевидь, разом. Незнайомці показали свої значки, і один з них заговорив:

— Я детектив Вілл Зібелл, з Беллінгема. А це детектив Дюпентелер. Можливо, ви мене пам’ятаєте? Ми з вами спілкувалися щодо зникнення Френка Бордена. Уявляєте, який збіг? Ми зупинилися в одному й тому самому готелі!

— Ага, — хмикнув кевін. — Неймовірний збіг. Це ж треба.

— Ми б хотіли поставити вам кілька запитань, — промовив Дюпентелер.

— Ага, так я вже все тобі і розповів, свиня, — всміхнувся кевін.

— Слухайте, ми не збираємося питати про…

— А вам не здається, що я маю право на адвоката, ні?

— Вибачте, хлопці, але якщо він уже заговорив про адвоката — далі діла не буде, — втрутився Товстун.

Беллінгемські детективи пішли, і тільки потім кевін зрозумів, що Шпала і Товстун навмисне їх запросили. Однак лишилися питання, на які поки що не було відповіді: чому детектив Зібелл з північного заходу штату Вашингтон опинився тут, у південно-східній Флориді? Далі просто нікуди! Звідки він знав, що Біллі у Кі-Біскейн? І звідки у ФБР знали, що треба на нього чекати в готелі, де він планував зустрітися з Ренді?

Він вирішив, що Ренді зателефонував у ФБР. Йому і в голову не могло прийти, що переляканий Тім Кол міг напередодні ввечері зателефонувати Зібеллу та простодушно вивалити достатньо інформації для того, щоб детективи швидко визначили назву готелю, де проходить конференція, та імена громадських захисників, які беруть у ній участь.

А Зібелл вже зателефонував у ФБР, що й призвело до арешту Біллі.

У аеропорту Маямі аллен звернувся до детективів:

— Хлопці, а можна мені цигарок? Летіти ж далеко.

— Отримаєш свої цигарки вже в Колумбусі, — відмовив Шпала.