Читать «Війни Міллігана» онлайн - страница 146

аллен забрав свої ліки і знов зустрівся з Креддоком. Він пообіцяв допомогти йому вирушити на захід.

— Якщо ти дійсно збираєшся це зробити, треба організувати все як належить. У мене є друг в Аспені — ми зможемо кілька днів у нього пожити.

— Тобі не обов’язково їхати зі мною. Я впораюсь.

— Та я все одно збирався у відпустку. У тебе пістолет є? Учитель похитав головою:

— Мені він не потрібен. Якщо мене спіймають — то спіймають. А якщо застрелять — то хай усі знають, що я був неозброєний.

Вони орендували новенький «Олдсмобайл Кале», завантажили туди їжу, приладдя для малювання, спальні мішки й різне туристичне спорядження. Спочатку вони поїхали в Колорадо, де прожили кілька днів у друга Креддока в Аспені — а потім Креддок полетів назад у Огайо.

Учителю дуже подобалося писати з натури, і він почав малювати в парку разом з іншими місцевими художниками. Якось спостерігати за його роботою прийшов комедіант Бадді Хакетт:

— Якщо ви будете в місті, коли я повернуся, я куплю одну з цих картин.

Хакетт нічого так і не купив, а от рабин з Нью-Йорка придбав пейзаж з гірським краєвидом Аспена за 150 доларів. Картина була підписана «К. Карр». Одного дня фотограф, який знімав для статті про вуличних художників, узяв його картину і спитав, як його звати. Учитель представився як Кріс Карр, арт-терапевт із Флориди. На жаль, після цього довелося їхати з міста, бо його фото мали от-от надрукувати в місцевій газеті.

За ті два тижні, що він пробув на волі, прийом «Амобарбіталу» тричі на день почав висотувати його запаси. Він ризикував лишитися без препарату до того, як влаштується на новому місці і встановить контакти, які б дозволили йому поновити запаси. Незважаючи на те, що менша доза могла призвести до початку дисоціації, він вирішив перейти на два прийоми препарату на добу.

Орендоване авто він лишив на паркінгу аеропорту Денвера. У ньому він навмисне залишив кілька особистих речей — для того, щоб поліція зрозуміла, що він тут був. А потім, під дією якогось раптового пориву, він зателефонував своєму братові Джиму у Ванкувер, що в Канаді (Джим зберіг прізвище їхнього біологічного батька — Моррісон), і розповів про свою ситуацію.

— То що ти збираєшся робити? — спитав Джим.

— Я думав рушити на південь.

— Краще на північний захід, — зауважив Джим. — Там будуть знайомі і ніхто тебе не турбуватиме. Не переживай, тут вони тебе не знайдуть.

— Непогана ідея.

— Я допоможу влаштуватися. Зможеш знайти роботу й почати життя наново.

— Ну все, Джимбо, вмовив.

— Подзвони мені, як візьмеш квиток. Я зустріну тебе в аеропорту. Радий буду тебе бачити, Біллі.

— Я більше не Біллі. Я вже почав нове життя, тепер я Крістофер Юджин Карр. Називай мене Крісом.

Наступного дня, 17 липня 1986 року, служба охорони аеропорту Денвера повідомила поліцію про покинуту на паркінгу машину, орендовану в Колумбусі, штат Огайо. Поліцейські дуже швидко встановили її зв’язок з Мілліганом.

— Якщо він намагається повести нас по хибному сліду — це зіграло проти нього, — розповів журналістам прокурор округу Франклін Едвард Морган. — Цей його вчинок лише дозволив нам відкрити справу про протизаконну втечу.