Читать «Голос перепілки» онлайн - страница 101
Марія Ткачівська
– Стефко, можеш дати мені ше води?
– Можу, Борисе, – промовила Стефка, підвівши на нього сині сліпі очі.
– Стефко, у нас добрий син. Подивиси, який він ґазда.
Стефка знову підняла подушку й піднесла Борисові до вуст склянку.
– Прости, Стефцю, – почула.
Вона відчула, як до її руки торкаються Борисові губи, і стрепенулася.
– Прости за все, – почула вона знову. І відчула, як одне життя прибувало до її рук і як інше від них утікало. Нестримним потоком ринули її сльози. То були сльози, не виплакані за ціле життя, ще від Варвариного весілля. Вона вже не ховала їх. Не соромилася й не втікала. Схилила голову на Борисову руку. Руку, яку вмивали не сльози розпачу, а сльози примирення.
– Прощаю тобі, Бориску. За себе прощаю й за Мартина. І за долю нашу прощаю. І най Бог тебе простит.
Коли Розя зайшла до хати, на столі горіла свічка. Стефка сиділа біля Мартина, схиливши на його руки голову.
Щастя знає, де воно починається. І горе знає. От тільки де вони закінчуються, знає лише Бог.
Примечания
1
Груба (
2
Ліниці (
3
Ґудз (
4
Тяжка (
5
Матірка (
6
Ґрейцер (
7
Верета (
8
Годна (
9
Падоньку! – вигук здивування.
10
Горєчка (
11
Байбарак – давній верхній осінньо-зимовий одяг із грубого сукна.
12
Чипіти – сидіти навпочіпки.
13
Полубічок (
14
Дзиґлик (
15
Бурдюк (
16
Ґачі (
17
Крисаня (
18
Дєдьо (
19
Взлоститися (
20
Бенькарт (від нім.
21
Блят (
22
Ніц (
23
Від нім.
24
Вихрестить – тут: відлупцює.
25
Прірва (
26
Димка (
27
Желіпати (
28
Нести на ґорґошах – на шиї, так щоб ноги того, кого несуть, звисали вперед.
29
Джємори (
30
Яриці (
31
Цуперлити (
32
Балія – велика мідна чи алюмінієва посудина, у якій прали білизну й милися.
33
Цуприкати – тут: важко, заледве, з останніх сил нести.
34