Читать «Лука і вогонь життя» онлайн - страница 26

Як тільки вигулькнула голова Хазяїна, Лука заволав: «Від-га-дай за-гад-ку, від-га-дай за-гад-ку!» З досвіду своїх вечорів з Рашидом він знав, що саме таким був освячений віками спосіб викликання відгадувача загадок на двобій. Хазяїн Річки зупинився як укопаний, а тоді розплився у великій, мерзенній усмішці на все обличчя.

— І хто ж то каже? — запитав він захриплим ґелґотливим голосом. — Кому ж це здається, що він може здолати Ретзельмайстра, Рва-де-Еніґма, Пагельян-ка-Падишаха, Повелителя Загадок? Чи ти знаєш, чим ти ризикуєш? Чи ти усвідомлюєш, що ставиш на карту? Ставки високі! Вище не бувають! Поглянь на себе! Ти — ніщо, ти — дитя! Я навіть не знаю, чи варто мені з тобою зв’язуватися. Ні, з тобою я не стану змагатися. Ти слабак. Ну, якщо ти наполягаєш… Але якщо ти програєш, дитя моє, тоді всі твої життя — мої, розумієш? Всі твої життя — мої. Остання Термінація. Тут, на самому початку, ти зустрінеш свій Кінець.

А ось що Лука міг сказати у відповідь, але не сказав, бо волів мовчати:

— Чого ти не усвідомлюєш, жахливий Хазяїне, так це того, що передусім мій батько є Королем Загадок, і він навчив мене всього, що він сам уміє. Також ти не усвідомлюєш, що наші змагання з розгадування загадок тривали годинами, днями, тижнями, місяцями й роками, тому я володію величезним арсеналом найскладніших головоломок, яких мені не забракне ніколи у світі. І чого ти не розумієш найбільше, так це того, що я затямив щось дуже важливе, а саме те, що цей світ, у якому я перебуваю, цей Світ Чарів, — це не просто будь-який старий Чарівний Світ, а той, який створив мій тато. Й оскільки це його Чарівний Світ і нічий інший, я знаю всі його таємниці, серед іншого, о жахливий Хазяїне, і про тебе.

Насправді ж він сказав лишень таке:

— Але коли ти, Хазяїне, програєш, тоді тобі доведеться Термінувати, і то не тимчасово, а назавжди.

Ох, і як же Хазяїн реготав! Він реготав аж до сліз не тільки з очей, але й з носа також. Він тримався за боки й хитався маятником, а його довга сива борода ляскала в повітрі, як батіг.

— Ну і вигадав, — вимовив він нарешті, відсапуючись. — Якщо я програю. Просто чудово. Отже, починаємо.

Та Луку так легко не проведеш. Відгадувачі загадок — великі спритники, тому про все треба домовитися ще до початку боротьби, бо потім вони починають викручуватися.

— Якщо ти програєш, то зробиш так, як я сказав, — наполягав він на своєму. Хазяїн Річки скорчив дратівливу гримасу:

— Так, так, так, — відповів він. — Якщо я програю, я Само-Термінуюся. Авто-Термінуюся. Станеться Термінація Мене Мною. Хі-хі-хі. Я розірву себе на шматки.