Читать «Лука і вогонь життя» онлайн - страница 25

Він устиг назбирати 315 життів (а позаяк лічильник у верхньому кутку екрана мав лишень три цифри, то неважко було здогадатися, що максимальне число життів може становити 999), коли вдруге на Набережну Річки прийшов Хазяїн Річки з термінатором у руці. Лука панічно озирався, шукаючи надійної схованки, й відчайдушно пригадував, що казав йому тато про цього Хазяїна Річки, який або ж не був витвором уяви Рашида Халіфи, або перебував тут у Світі Чарів саме тому, що був придуманий Рашидом. Ось які татові слова вдалося пригадати Луці:

«Хазяїн Річки має бороду як річка, Вона тече униз аж до землі. На березі стоїть з рушницею в руці Цей найогидніший Хазяїн із Хазяїв».

А тут і справді був той Хазяїн з довгою сивою бородою-річкою і з величезним генератором, він саме виходив на берег річки — підіймався схилом Дамби на Прибережну Смугу. Лука зібрався з усіма думками, пригадуючи, що ще казав Шах-Казна-Що про цього недоброзичливого річкового демона. Здається, щось про запитання. Ні, про загадки, авжеж! Рашид любив загадки; він день за днем, ніч за ніччю, рік за роком мучив Луку тими загадками, аж поки Лука настільки наловчився, що почав мучити тата навзаєм. Увечері Рашид сідав у своє улюблене м’яке крісло, а Лука вмощувався йому на колінах, хоч Сорая і сварилася, кажучи, що крісло не для сидіння на ньому вдвох. Проте Лука не зважав, йому подобалося так сидіти, а крісло ж наразі не ламалося, і от тепер їхні вправляння у розгадуванні загадок могли стати у великій пригоді.

Так! Хазяїн Річки любив розгадувати загадки, ось що казав про нього Рашид; він приохотився до розгадування загадок, як картярі приохочуються до гри в карти або ж як пияки приохочуються до горілки, і, зважаючи на це, його можна було перемогти. Треба було лишень підійти до Хазяїна якнайближче і встигнути йому щось сказати, коли він, сповнений рішучості стріляти без попередження, тримав у руці термінатора.

Лука почав кидатися туди й сюди, однак Хазяїн ішов далі на нього, незважаючи на спроби собаки Ведмедя, а потім ведмедя Собака завадити його поступу, і навіть кілька ББААББААХХів рознесли їх на друзки, після чого довелося чекати, поки їхні тіла знову зібралися докупи; за мить повторно розірвало Луку, і йому довелося повторно пройти процедуру розлітання на мільйон блискучих фраґментів, а відтак — процедуру збирання з неголосними всмоктувальними звуками, відчуваючи при цьому полегшення від усвідомлення: процес втрачання життя — це не те саме, що процес умирання. Потім знову взялися за збирання життів, а Лука вже знав точне місце на Дамбі, де Хазяїн з’явився попереднього разу, коли він вистрибнув на Прибережну Смугу; тож набравши шість сотень життів, він зупинився на досягнутому, зайняв вигідну позицію і напружено чекав.