Читать «Дикі володарі» онлайн - страница 69

Вершники мчали, лопотіли на вітрі їхні плащі, розвівалося волосся, виблискували наконечники списів. І цокіт кінських копит гуркотів, наче далекий дзвін.

НОВИЙ ГУТЕНБЕРГ

Спершу були раздягальня і душ. Випускників вишикували у дві шеренги (хлопчики праворуч, дівчатка ліворуч) і спровадили в довжелезні коридори з металевими шафками й вузькими лавами.

— Камери, — шепнув Дилда. І вказав очима на стелю, ніби Еріх сам не бачив.

— Роздягайтеся! — лунав із репродукторів голос директора їхньої школи. — Одяг і речі залишайте в шафках, із собою можна взяти лише декілька аркушів паперу, звичайний олівець та ластик. Їх ви маєте помістити в спеціальні контейнери й покласти до верхнього ящика шафки. Вміст контейнерів пройде тестування, щоб виявити, чи немає там елементів, які можуть бути ідентифіковані як незаконні носії інформації. На випадок виявлення…

Ну, й так далі, вони цю бодягу чули не вперше. Звична справа: якщо на контрольних наприкінці четверті чи півріччя школа не могла собі дозволити таку перевірку, то вже на випускних іспитах — обов’язково! Магда розповідала, що уряд навіть кошти виділяє тим школам, які не здатні оплатити тестування, — а в Магди батько працює в міністерстві освіти, він точно в курсі.

— Не затримуйтесь! — прогримів директор. — Раздягайтесь — і миттю в душ!

Турбу-ується! Машинний час тут, в «тестятнику», дорогучий, а іспит триває не одну годину. Знову ж таки, всі ці душі й інші «чищення»… Набігає солідно.

Еріх із сумом подумав про ті часи, коли на екзамен можна було пронести допотопні мобілку чи пейджер — громіздкі, розміром з півкулака, а то й більші! Йому прадід розповідав, він саме так колись і склав історію: домовився з приятелем, просто з іспита скинув йому питання, отримав відповіді, записав — і готово!

Ех, були часи! А тепер науково-технічний прогрес й інформатизація суспільства он який крок зробили вперед — і дарма. Проти кожного лому свій прийом: від дезодорантного пера — душ, від мініпередатчиків, вживлених під шкіру, — екрануючі стіни класу плюс «глушилки»… І рентгеном, кажуть, просвічують так, що жодних шансів.

Щодо рентгену Еріх не знав, а все інше було правдою. Їхня школа, звичайно, не супербагата, але жодна річна контрольна без перевірки не проводилася. Авторитет установи слід підтримувати, любила повторювати, наслухавшись усіляких мудрих думок, Магда; до того ж, дійсно, їхня школа вважається однією з найпрестижніших, звідси виходять спеціалісти високого класу.

Хто виходить — а є й такі, котрих «зрізають», та про них якраз на перших «екранах» електронної підбірки статей не прочитаєш. Про них — тільки в засекречених даних міносвіти. Еріх знає: зламував, читав (це коли ще мав надію знайти хоч якісь недоліки в системі перевірки). Вже тоді він знав, що ніколи не здасть хімію, навіть якщо всеньке літо зубритиме тільки її: теорію ж визубриш, а задачки як розв’язати?!. Та й не розбирався він у цих карколомних «масах ядра» й інших «у мінус сотій степені»: є у світі речі, які не зрозумієш, скільки б не ламав голову. Для Еріха — хімія, для Магди, наприклад, історія.