Читать «Київська Русь» онлайн - страница 77

Друга половина правління Ярополка проходила під знаком боротьби з чернігівськими князями, зокрема з Всеволодом Ольговичем, котрий значно зміцнив своє становище і став одним із провідних серед удільних князів. У 1136 р., роздратований непоступливістю великого князя у питанні Посейм’я, Всеволод взяв в облогу Переяслав і протягом трьох діб намагався здобути його. На допомогу обложеним з обох сторін виступили Ярополк і Юрій Володимирович. Щоб не потрапити в оточення, Всеволод відвів свої війська до Супою, куди незабаром підійшли і обидва Мономаховичі. У жорстокому бою сторони зазнали значних втрат (був убитий навіть онук Мономаха Василько Леонович), але жодна з них не здобула вирішальної перемоги.

Кирилівська церква у Києві. XII ст. Реконструкція Ю.С. Асєєва

Восени цього ж року Ольговичі в союзі з половцями знову вторглись у межі Київської землі. Нескінченні претензії чернігівських Ольговичів змусили Ярополка звернутись по допомогу до деяких удільних князів. Літопис повідомляє, що під знамена великого князя стали “множьство вой изо всихъ земель”, які, однак, так і не розпочали воєнних дій. При посередництві митрополита Михаїла між Ярополком і Всеволодом було укладено мирний договір, за яким спірні землі поверталися Чернігову: “И тако утиши благоумный князь Ярополкъ брань ту лютую”.

Замирення, однак, було тимчасовим. Умови договору не задовольняли ні Ярополка, який втратив Курську волость, ні Всеволода, котрий почав уже претендувати на провідну роль у країні і шукав нагоди ослабити позиції великого князя.

Події 1135 — 1136 рр. у Новгороді набули загальноруського резонансу. Мова йде про повстання новгородців проти князя Всеволода Мстиславича. Приводом до нього послужили участь князя в південноруській усобиці, а також поразка новгородців у битві з суздальцями, а вину за це покладали на Всеволода. Причиною було прагнення новгородського боярства обмежити князівську владу, активізувати свою участь в управлінні містом і землею. Зібравшись 28 травня 1136 р. на віче (у його роботі брали участь також псковичі і ладожани), новгородці прийняли рішення позбавити Всеволода стола. Після двомісячного ув’язнення в єпископському палаці його вигнали з Новгорода.

Події другої половини 20-х років XII ст. у Новгороді по-різному оцінили історики. Б.Д. Греков вважав їх справжньою революцією, в результаті якої в Новгороді народилися нові форми політичного устрою — республіканські. Стриманіше поставився до наслідків повстання 1136 р. В.Л. Янін. Він справедливо вважає, що, по-перше, новгородське боярство мало організаційні форми участі в управлінні Новгородом і до цього, а, по-друге, що рух 1135 — 1136 рр. не привів до повного позбавлення юридичних прав князівської влади.