Читать «Київська Русь» онлайн - страница 182

Одночасно із заворушеннями у Києві і Ростові вони відбулися і в Новгороді. Бунт очолив один із волхвів, який агітував населення виступити проти християнської віри. Розмах цього руху був великий. Літопис повідомляє, що волхв підбурював людей на розправу з єпископом. У цьому конфлікті князь і дружина взяли сторону єпископа, а просте населення —волхва. “И роздѣлишася надвоє: князь бо Глѣбъ и дружина его идоша и сташа у епископа, а людье всей идоша за волхва. И бысть мятежь великъ межи ими”.

Розправа князя Мстислава над повсталими киянами у 1069 р. Мініатюра Радзивіллівського літопису

У 1113 р. в Києві спалахнуло нове повстання. Приводом стала смерть князя Святополка Ізяславича, який проводив політику розширення прав київських купців і лихварів, чим були незадоволені і демократичні низи, і феодальні верхи Києва, які не бажали поступатися своїм давнім керівним становищем у державі.

Основне невдоволення було спрямоване проти князівської адміністрації, яку очолював воєвода Путята, а також проти купців і лихварів. Поширення народного заворушення викликало занепокоєння великих феодалів, які покладали свої надії на Володимира Мономаха: “Да вшед, установить крамолу сущую в людьях”. Мономах виправдав сподівання знаті і замирив київські низи.

У 30-ті роки XII ст. загострилися соціальні суперечності у Новгороді. Приводом стало заміщення новгородського княжого стола Всеволодом Мстиславичем. У 1132 р. бояри скористались невдоволенням низів і прогнали князя із Новгорода. Прибічникам Всеволода через деякий час вдалося придушити повстання, проте вже в 1136 р. розпочалося нове, спрямоване проти князя і його адміністрації. Бояри схопили Всеволода з жінкою і дітьми і посадили під арешт. Серед пред’явлених звинувачень було і те, що він “не блюдеть смерд”.

Особливою соціальною активністю характеризувалась ситуація 1146 — 1147 рр. на півдні Русі. Боротьба різних боярських угруповань і їх ставлеників на великокнязівський стіл сколихнула київські низи.

У 1146 р. повсталі розгромили двори представників адміністрації князя Ігоря Ольговича, які на чолі з тіуном Ратшею буквально розоряли населення. Хвилювання продовжились і наступного року. Їх кульмінацією стало вбивство Ігоря.

Ще одна літописна згадка про повстання у Києві відноситься до 1157 р. Розпочалося воно, як і в 1113 р., одразу ж по смерті великого князя. Про розмах і соціальний характер цього виступу народних мас можна скласти уявлення із рядків літопису: “И много зла створися въ той день: разграбиша дворъ его (Юрія Довгорукого. — Я. Красный и другый дворъ его за Днѣпромъ разъграбиша, егоже звашетъ самъ Раемъ, и Василковъ дворъ сына его разграбиша в городѣ: избивахуть Суждалци по городомъ и по селом, а товаръ ихъ грабяче”.