Читать «Київська Русь» онлайн - страница 134

Прибутки від обширних доменіальних володінь зосереджувались у князівських садибах. Коли повсталі у 1068 р. кияни заходилися грабувати великокнязівську резиденцію Ізяслава Ярославича, там було “бещисленое множество злата, и серебра, и кунами, и скорою”.

У кожному із великих давньоруських центрів було по кілька князівських дворів. У Києві і його околицях літописи називають їх десять. Про те, що вони являли собою в економічному плані, досить конкретно описує стаття 1146 р. Іпатїївського літопису. В ній мова йде про пограбування союзниками великого київського князя Ізяслава Мстиславича дворів новгород-сіверського князя Святослава Ольговича. Один із них розташувався в Ігоревому селі, інший — у Путивлі.

“Идоста на Игореве селце, идеже бяше устроилъ дворъ добръ, бѣ же ту готовизны много, въ бретьяничах и в погребѣхъ вина и медовѣ, и что тяжкого товара всякого, до желѣза и до мѣди, не тягли бяхуть от множества всего того вывозит Давыдовича же повелѣста зажечи дворъ и церкви святаго Георгия, и гумно его, а в нем же бѣ стоговъ девять сот”. “И ту (в Путивлі.— П.Т.) дворъ Святославль роздѣли на четыре части, и скотницѣ, брестьяницѣ, и товаръ иже немочно двигнути и въ погребѣхъ было 500 берковьсковъ меду, а вина 80 корчагъ ... и челяди семь сотъ”. Було захоплено табуни коней, в яких налічувалося “кобылъ стадних 300, а конь 1000”.

Князівський двір Андрія Боголюбського в Боголюбові, як видно із статті 1175 р. Лаврентіївського літопису, мав “злато и серебро, порты и паволокы, й имѣнье емуже не бѣ числа”.

Як бачимо, в князівських дворах знаходилися комори, токи, погреби, де зберігалися продукти харчування, господарський інвентар, ремісничі вироби. Продукти, зосереджені у цих дворах, призначалися не лише для особистих потреб господарів цих садиб і їх челяді, а й на продаж.

Розміри князівського землеволодіння залежали від багатьох факторів, насамперед — від якості земельних угідь і густоти заселення. Якщо подивитися на карту літописних міст Русі XII — XIII ст., то побачимо, що в південному регіоні вони відстоять один від одного в середньому на 20 — 25, у північно-західному і північно-східному — на 70 — 80 км. При всій умовності цих даних вони, однак, достовірно відображають картину міських волостей.

У Русі склалося три основних типи князівських волостей. Перший — це землі-князівства, підвладні Києву, Чернігову, Галичу, Новгороду, Смоленську, Володимиру-на-Клязьмі та іншим удільним столицям. Іх економічна консолідація із своїми обширними сільськогосподарськими округами визначилась уже в перший період історії Київської Русі.

В епоху феодальної роздробленості кристалізуються менші адміністративно-політичні і економічні регіони на чолі з такими містами, як Новгород-Сіверський, Луцьк, Рязань, Туров та ін.