Читать «Життєписи дванадцяти цезарів» онлайн - страница 60

83. Військові вправи та їзду на конях на Марсовому полі полишив одразу ж після громадянської війни, захопившись спочатку грою у м’яч або міх, а згодом лише прогулювався верхи або пішки; наприкінці прогулянки біг, пострибуючи, закутавшись у простирадло чи покривало. Щоб відпочити духом, або ловив рибу вудочкою, або ж грав у жеребки, камінці чи горішки з малими хлопчаками, яких звідусіль збирав за гарні личка й балакучість, особливо маврів та сирів. Упереджено ставився до карликів, калік та всілякого подібного як до насмішок природи та прокляття.

84. Уже з раннього віку спрагло та наполегливо вправлявся у красномовстві та вивчав вільні науки. Говорять, що навіть у час мутинської війни, незважаючи на всі справи, щодня вправлявся в читанні, писанні та декламуванні. Зрештою, він жодного разу не виступав ані в сенаті, ані перед народом чи перед воїнами, попередньо не уклавши та не обдумавши промову, хоча й не був позбавлений здатності говорити без підготовки. 2. А щоб не забути, що мав казати, чи щоб не витрачати час на згадування, практикував усе зачитувати. Навіть свої діалоги з деякими людьми, а також важливі розмови з Лівією завжди мав у записнику, щоб не сказати забагато чи замало, говорячи імпровізовано. Промовляв погідним та стриманим тоном, постійно вправлявся з учителем красномовства; коли ж у нього боліло горло, то звертався до народу через промовця.

85. Уклав багато прозових творів різних стилів, багато з яких зачитував на родинних зібраннях чи перед авдиторією, як-от “Відповідь Брутові на Катона”: цей твір читав майже повністю, коли сам був уже старший, але втомився та передав Тиберію для продовження читання. Написав також “Закликання до філософії” та “Про моє життя”, у тринадцяти книгах виклавши історію аж до кантабрійської війни, однак не далі. 2. Поетичні досягнення не були значними. Залишилася одна його книга, написана гекзаметром, її предмет і назва — “Сицилія”; також залишилася й інша, така ж невелика — “Епіграми”, яку він уклав головним чином під час водних процедур. За трагедію взявся з великим натхненням, проте не справився зі стилем, через що й знищив написане; а на запитання друзів, що поробляє його Аякс, він відповів, що його Аякс кинувся на губку.

86. Наслідував елегантний та виважений стиль красномовства, уникаючи непотрібних і гарних висловів та, за його словами, “малозрозумілих стародавніх словечок”. Насамперед турбувався про те, щоб якомога доступніше передати свою думку. Аби досягнути цього, а також, щоб не заплутувати та не утруднювати читача чи слухача, не вагався ані ставити прийменники перед містами, ані сполучники повторювати частіше, оскільки їх пропускання створювало б замішання, хоча й збільшувало б милозвучність. 2. Новаторів та консерваторів однаково не любив, бо говорив, що вони хиблять у різні боки; а часто навіть насміхався над ними, і насамперед — над Меценатом за його, як він казав, “причепурені кучері”, так що навіть висміював його у пародіях. Недолюблював також Тиберія, бо той часто видобував застарілі та педантичні вирази. Марка Антонія називає безумним, бо все його писання читач може радше подивляти, а не розуміти; а відтак, висміюючи його недоладність та непостійність у добиранні виразів, додає таке: 3. “Ти сумніваєшся, чи маєш наслідувати Цимберна Аннія, чи Веранія Флакка, запозичуючи слова, що Крісп Салюстій перейняв із “Начал” Катона? Чи краще хотів би перенести у нашу мову многослівні пусті вислови азіатських ораторів?” Крім того, у листі, вихваляючи талант онучки Агриппіни, говорить так: “Необхідно уникати неприродності, коли пишеш та промовляєш”.