Читать «Життєписи дванадцяти цезарів» онлайн - страница 141

22. До кінних перегонів палав цікавістю ще з молодого віку: незважаючи на заборону, любив багато про них говорити. Якось вихователь дорікнув Неронові, що той разом з іншими учнями оплакував загибель “зеленого” вершника, якого волочив кінь, а Нерон відбріхувався, що говорив тоді про Гектора. Навіть коли став імператором, щодня грався маленькими колісницями зі слонової кості на столику та на всі циркові змагання, навіть найменші, приїжджав із свого помістя — спочатку таємно, а потім і відкрито: так, що ніхто не сумнівався, якого дня він прибуде. 2. Ні для кого не було таємницею, що він хотів побільшити кількість нагород, і тому збільшили число заїздів, через що змагання продовжили аж до вечора, і навіть власники колісниць погоджувалися надавати своїх візничих не інакше, як на повний день змагань. Згодом і сам забажав позмагатися на колісниці та виступити на змаганнях: попередньо позаймавшись на полях перед служниками й ницим простолюдом, постав привселюдно у Великому цирку, а якийсь вільновідпущеник з місця, де звичайно сидів магістрат, кинув хустинку. 3. Не вдовольнившись показом своїх умілостей в Римі, попрямував до Ахеї, про що я вже згадував, а спонукало його ось що. Грецькі міста, в яких проводили музичні змагання, вирішили посилати йому вінки кифаредів. Він їх настільки радо приймав, що посланців, які їх приносили, не тільки приймав першими, а навіть запрошував до себе на обід. Якось вони попросили його заспівати після гостини, а коли привітали виконавця бурхливими оваціями, він сказав, що греки єдині розуміються на його співі та єдині гідні його старань. Тож не відкладаючи подався до Кассіопи, де негайно виступив перед жертовником Юпітера Кассійського, а відтак відвідав усі співочі змагання.

23. Змагання, що відбувалися у різні часи, почав проводити в один рік, а деякі навіть подвоїв, до того ж, наказав проводити їх в Олімпії всупереч звичаєві. А щоб його ніщо не відволікало та не займало в часі змагань, коли вільновідпущеник Гелій нагадував, що справи у місті вимагають його присутності, відповів такими словами: “Хоча й бажаєш та радиш мені швидше повернутися, все ж радше б ти сам бажав та переконував мене повернутися достойним Нерона”. 2. Коли він співав, нікому не дозволялося виходити з театру навіть під найвагомішим приводом. Тож говорять, що були випадки пологів під час вистави, що багато хто, втомившись від слухання та вихваляння, потайки зістрибував з муру, оскільки вхідні ворота були закриті, або ж навіть удавав смерть, щоб його виносили, як на похорон. Важко повірити, з яким трепетом та переживаннями він змагався, наскільки ревно ставився до суперників, а з яким страхом — до суддів. Супротивників, наче зовсім рівних собі, поважав, запобігав перед ними, потайки обмовляв, при зустрічі навіть злословив деколи, а тих, що перевершували його вмінням, навіть намагався підкупити. 3. Перед виступом улесливо промовляв до суддів, говорячи, що зробив усе можливе, а випадок — в руках Долі, а вони, оскільки є розумними та вченими мужами, не повинні зважати випадкове. Вони ж заспокоювали Нерона, і він відходив начебто спокійний, проте не зовсім, бо сприймав мовчазність і стриманість деяких за недоброзичливість і ворожість та стверджував, що ці люди йому видаються підозрілими.