Читать «Життєписи дванадцяти цезарів» онлайн - страница 140

19. Усього два рази виїжджав за кордон — в Александрію й Ахею: поїздку в Александрію відклав у той же день, коли мав рушати, стривожений поганим знаменням та небезпекою: обходячи храми, сів у святилищі Вести, а коли вставав, то спочатку перечепився через полу, а потім йому раптово так потьмарилося в очах, що зовсім перестав бачити. 2. В Ахеї заповзявся перекопати Істм, зібравши преторіанців, аби розпочати роботу: сам під звуки сурем вдарив кайлом по землі перший раз та виніс міх землі на плечах. Готував також похід на Каспійські ворота і для цього зібрав новий легіон рекрутів з Італії, кожен з яких мав по шість футів, і назвав його “Фалангою Александра Великого”. 3. Усі ці його справи не викликають жодних нарікань, та навіть заслуговують неабиякої похвали. Тому я й зібрав їх разом, аби виокремити від неймовірних злочинів, про які розповідатиму зараз.

20. Замолоду, разом з іншими науками, захоплювався й музикою, і як лиш отримав імператорство, запросив до себе Терпна, відомого кифариста, і цілими днями з обіду до пізньої ночі слухав, як той співає, та потроху почав сам вправлятися, не оминаючи нічого з того, що роблять прихильники цього мистецтва задля збереження чи покращення голосу: лежачи на спині, тримав свинцевий лист на грудях, очищався промиванням та блюванням, не вживав певних фруктів та їжі, що шкодять на голос. Врешті, підбадьорений своїм успіхом (хоча голос був у нього слабий та хрипкий), забажав показатися на сцені, постійно повторюючи друзям грецьке прислів’я: “Ніхто не поважатиме приховану музику”. 2. Вперше виступив у Неаполі: не припинив співати навіть тоді, коли раптово почався землетрус і театр почало трусити. Там часто виступав, нераз упродовж кількох днів. Коротко перепочивши, аби відновити голос, не міг довго залишатися наодинці — з купалень повернувся назад у театр, влаштував бенкет посеред орхестри та привселюдно грецькою мовою пообіцяв заспівати на весь голос, як лиш трішки собі вип’є. 3. Захопившись ритмічними оплесками александрійців, які прибули до Неаполя з останнім обозом, викликав з Александрії ще більше людей. Однак не вдовольнившись цим, набрав звідусіль юнаків із вершницького сану, а до того ж понад п’ять тисяч найміцніших із простолюду, та, розділивши їх на групи, навчив їх різних видів рукоплескання: “дзижчання”, “черепиці”, “цеглини”, — щоб акомпанували, коли він співатиме. Цих юнаків можна було впізнати по густому волоссю і прекрасному одягу, ліві руки мали оголені та без браслетів, а керівники груп заробляли по чотириста тисяч сестерціїв.

21. Дуже важливо для нього було виступити в Римі: задля цього влаштував Неронії перед встановленим терміном. Коли ж усі почали наполегливо вимагати його “божественного голосу”, відповів, що як лиш хтось прагне його почути, то надасть таку можливість у садах, одначе коли до народу приєдналися також воїни, що саме стояли на сторожі, то погодився виступити негайно. Тут же наказав додати своє ім’я до списку кифаредів, що виступали, кинув свій жереб в урну до інших та, дочекавшись своєї черги, вийшов на сцену разом із префектами преторіанців, що несли його кифару, а за ними йшли військові трибуни та близькі друзі. 2. Вийшовши та виголосивши вступне слово, через колишнього консула, Кульвія Руфа, оголосив, що виконає “Ніобу”, та співав її майже до десятої години. Частину змагань та церемонію нагородження переніс на наступний рік, аби мати ще одну нагоду для виступу. Однак це видалося йому надто довгим і він продовжував показуватися на люди. Намірявся навіть виступити на змаганнях професійних акторів, за які один претор у винагороду заплатив мільйон сестерціїв. 3. Виконував також і трагедії, перебираючись у героїв чи богів, а то й героїнь та богинь: маски нагадували його лице або лиця тих жінок, яких він любив. Крім інших творів, виконував “Канакові пологи”, “Орест-мативбивця”, “Осліплення Едіпа”, “Безумство Геркулеса”. Були такі чутки, що сторожовий воїн-новобранець, побачивши під час останньої вистави Нерона у прикрасах та кайданах, як вимагало дійство, кинувся визволяти його.