Читать «Життєписи дванадцяти цезарів» онлайн - страница 139

14. Чотири рази був консулом: уперше — протягом двох місяців, вдруге та востаннє — по шість місяців, а втретє — чотири; два середні були поспіль, останні — після річної перерви.

15. Працюючи у суді, відповідав на запити лише на наступний день та тільки в письмовій формі. Судові справи, відмовившись від безперервного процесу, розглядав кожну окремо, вислуховуючи обидві сторони почергово. А коли відходив на раду, ніколи ні з ким не радився відкрито чи спільно, а прийнявши письмові пояснення від кожної сторони, перечитував їх тишком наодинці й видавав своє особисте рішення, так наче це було рішення загалу. 2. Довго не допускав у курію синів вільновідпущеників, та навіть позбавив повноважень тих, кого прийняли попередники. Тих кандидатів, що залишилися без посади, поставив керівниками легіонів за відтермінування та затримку. Консулят надавав переважно на шість місяців. Коли один із двох консулів помер перед січневими календами, нікого не поставив на його місце, пам’ятаючи давній приклад Каніна Ребіла, одноденного консула. Тріумфальні відзнаки надавав і квесторам, і багатьом вершникам: і не лише за військові заслуги. Відсилаючи свої доповіді різного змісту сенатові, доручав їх читати консулам, оминаючи квесторів.

16. Вигадав нову конструкцію міських будівель: перед будинками й особняками почали будувати портики з плоскими покрівлями, аби з них можна було боротися з пожежами. Будував їх власним коштом. Планував також продовжити мури міста до самої Остії, а звідти підвести море каналом аж до старої частини міста. 2. За час його правління багато зловживань було скасовано та введено різні обмеження: внормовано ступінь витрат; громадські бенкети було замінено роздачею продуктів; у харчевнях, де раніше продавали всілякі наїдки, було заборонено продавати варену їжу — лише квасолю та овочі; було покарано християн — людей, що вірили в нові та шкідливі забобони; заборонено ігри візничих, яким ще віддавна було дозволено бродити по всіх усюдах, жартома обманюючи та грабуючи перехожих; вигнав з міста пантомімних акторів разом з усіма їхніми прихильниками.

17. Тоді ж винайшли новий спосіб запобігти фальсифікаціям документів: ставили печатки лише на таблички, що мали в дірочках тричі протягнуту нитку; щодо заповітів, було передбачено, що перші дві таблички показували підписувачам чистими, лише з написаним іменем заповідача, так щоб той, хто писатиме чужий заповіт, не приписав собі якого майна. Також позивачам призначили сталу й помірну плату за послуги адвокатів, а за лави в суді зовсім не знімали платні: казна надавала їх безплатно. Судові справи, що стосувалися казни, постановили передати на форум рекуператорам, а всі скарги із судів — до сенату.

18. Щодо побільшення та розквіту імперії ніколи не виявляв ані бажання, ані надії, та навіть навпаки — подумував забрати війська з Британії, але не зробив цього, бо посоромився видаватися заздрісним до батьківської слави. Лише із дозволу Полемона Понтійське царство перетворив у провінцію, Альпійське ж перетворив у провінцію після смерті Котія.