Читать «Життєписи дванадцяти цезарів» онлайн - страница 138

12. Усі ці видовища Нерон споглядав із просценію. У гладіаторській битві, яку влаштував у дерев’яному амфітеатрі поблизу Марсового поля (його будували майже рік) не вбив нікого, навіть із каторжників. На арену виставив аж чотириста сенаторів та шістсот римських вершників, багато з яких мали чисту біографію та незаплямовану репутацію; з тих же орденів набрав бійців із дикими звірами та різних прислужників на арену. Влаштував також морську битву, напустивши морської води разом з різними рибами, а ще й військові танці грецької молоді, вручаючи їм грамоти римських громадян одразу ж після вистави. 2. Військові танці зображали різні сцени: в одній бик сходився із Пазифеєю, що була схована у дерев’яній теличці, як видавалося багатьом глядачам; Ікар, злетівши вперше, упав біля імператорського ложа й забризкав Нерона кров’ю. Сам Нерон дуже рідко сидів на іграх, зазвичай оглядав їх зі свого ложа — спочатку через невеликі віконця, а згодом — із відкритого помосту. 3. Влаштовував також п’ятирічні змагання, при чому вперше у Римі провів їх за грецьким звичаєм, у трьох діях — музичній, гімнастичній та кінній, назвавши їх Нероніями; для них присвятив свої купальні та гімназій, де кожному сенатору та вершнику видавав олію. Суддів обрав жеребкуванням із консулярів, і сиділи вони на преторських місцях. Згодом він сам спустився в орхестру до сенату, й за ораторське та поетичне мистецтво дістав нагороду: змагалося за неї багато поважних людей, однак вони за спільною згодою віддали вінок Неронові. А коли йому дали вінок за гру на лірі, він лиш подякував та наказав занести його до підніжжя статуї Августа. 4. На змаганнях гімнастів, які влаштував у Септах, принісши биків у жертву, зголив свою першу бороду та, поклавши її у золоту шабатурку, оздоблену дорогими самоцвітами, присвятив богам на Капітолії. На змагання атлетів запросив також дів-весталок, оскільки навіть в Олімпії жрицям Церери дозволено на них бути.

13. Попри всі вистави, що влаштовував Нерон, мушу розповісти про приїзд Тиридата у місто. Він був царем Вірменії: Нерон заманив його величезними обіцянками, але коли той прибув, щоб стати перед народом у заздалегідь визначений едиктом день, дійство відклали через похмуру погоду до першої кращої нагоди. Розташувавши довкола храмів на форумі озброєні когорти, сам Нерон сидів на курульному кріслі біля ростральної трибуни в одязі тріумфатора, з військовими відзнаками та знаменами. 2. Спочатку цар підійшов до нього по нахиленому мостику та припав Неронові до ніг; він же, підвівши його правицею, поцілував. Відтак, на прохання царя Нерон зняв із нього тиару та поклав діадему, а претор-перекладач голосно проголошував слова мольби, аби чула юрба. Звідти Нерон повів царя до театру і після ще одної молитви посадив праворуч біля себе. Після цього Нерона проголосили імператором, а як приніс лаври на Капітолій, замкнув двері у храмі Януса: це означало, що війни більше не велися.