Читать «Книга імен» онлайн - страница 56
Джилл Ґреґорі
— Годі, Аві! — вигукнула Йаель гебрейською мовою. — Не стріляй, це Девід!
Кулак Девіда завмер у повітрі, коли він усвідомив її слова.
— Прокляття! — Він випустив зброю й підвівся. Устав і його супротивник, злий та похмурий.
— Якого дідька ви мене так привітали? — Девід сердито дивився на невисокого ізраїльтянина з жорстким кучерявим волоссям.
— У моїй роботі — не єдиний спосіб вижити, — спокійно відповів чоловік. Англійською він говорив з акцентом.
Йаель замкнула двері й підняла з підлоги пакет із випічкою.
— Якщо вам набридло вбивати один одного, може, час увести Девіда в курс справи?
Аві подав руку:
— У вас класна реакція. — Ізраїльтянин мав рудувате волосся з невеличкими бакенбардами й такі темні очі, яких Девід досі ні в кого не бачив. Його постава й риси, типові для ашкеназі — східноєвропейських євреїв, відзначалися жорсткістю, впевненістю та силою.
— Самозбереження — швидкий учитель, — відповів Девід.
— Ви забрали свій паспорт? — запитала Йаель.
Він похитав головою.
— Я так і не зустрівся з Вонамейкером. Офіс ООН зачинено. Електрика й досі вимкнута.
— Я помітила. — Йаель витерла мокре обличчя. У кімнаті було градусів тридцять.
— Утім, є й гарна новина, Девіде. Аві має для вас паспорт. Просто не уявляю, як він це робить, — додала вона, коротко усміхнувшись, — але йому вдається все.
Девід почув у її тоні захоплення, і чомусь це його засмутило. Усе-таки він мусив визнати, що паспорт, який простяг йому ізраїльтянин, був бездоганний. Не відрізнити від того, що залишився вдома в спальні, — того, що зник.
— Розпишіться в паспорті.
«От розкомандувався», — подумав Девід і взяв ручку, що йому подав Аві.
— Тепер лишилося дочекатись, коли відкриють аеропорт Кеннеді, — сказала Йаель.
— І коли запрацюють кляті мобілки. — Девід засунув підписаний паспорт у рюкзак. — А ваша друга група вже знайшла мою доньку? — звернувся він до Аві.
Ізраїльтянин усівся на єдиний у номері стілець біля стола, на який поклав свій пістолет.
— Іще ні. Вони дістануться до Флаґстаффа завтра вдосвіта. В останньому повідомленні сповіщалося, що аеропорт Ньюарка теж закрито. Схоже, електросистема спершу відмовила в Нью-Джерсі. Отже, мої люди мусили обрати довший маршрут: із Тель-Авіва до Лондона, потім до Фенікса, а це щонайменше двадцять одна година в дорозі.
Серце Девіда стиснулося від болісного розчарування.
— А потім їм доведеться їхати машиною до Флагстаффа?
— Йаель каже, що ваша людина у Флагстаффі доволі компетентна.
— Дуже.
Але Девід сумнівався, що Гатч упорається самотужки з цілою бандою Темних янголів. «Вони не знають, де зараз Стейсі», — нагадав він собі. Проте, він так само вважав, що їм невідомо, де знаходяться вони з Йаеллю. Він пройшовся задушливою кімнатою, — здавалось, у нього зараз лусне голова.
