Читать «Книга імен» онлайн - страница 52

Тепер усе ставало зрозумілим.

Він шукав у глибинах душі щось, що потамував давним-давно, — гнів, який охоплював його в дитинстві в Бостоні, холодну лють, котра накочувалась, коли батько його лупцював, а мати тікала геть. Тепер він знову хотів відчути цю лють. Вона була йому потрібна.

Він був готовий удатися до будь-яких засобів, аби довести цю битву до кінця.

Розділ дев'ятнадцятий

ФЛАГСТАФФ, ШТАТ АРІЗОНА

Наступного дня

атч поставив чайник на плитку й запалив газ. Він і досі любив заварювати каву по-старосвітському — завжди додавав кілька зайвих ложок, скільки б порцій не готував.

Під супровід поганих новин, що линули з телевізора на кутовій поличці, він вибив на пательню яйця та перемішав їх із дрібно посіченим беконом. Але думки його були далеко від їжі. Непокоїли його гості, що зайняли вільну спальню тут, у хатині.

Він заніс Стейсі в дім глупої ночі й наказав Мередіт, щоб негайно кликала його, у будь-який час, щойно він знадобиться. Гатч чув, як дівчинка кілька разів кричала серед ночі уві сні і як Мередіт заспокоювала малу. Було вже близько опівдня, та за останні дві години з гостьової спальні не долинало ані звуку.

Він сподівався, що Девід зателефонує йому на світанку, та марно. Гатч набирав і набирав його номер із самого ранку, але зв'язку з другом не було. І от тепер Сі-ен-ен повідомило про причину.

«...Усі п'ять районів Нью-Йорка та частина Нью-Джерсі й сьогодні залишатимуться без електропостачання: система зазнала пошкоджень через безпрецедентну зливу, під час якої вчора на Східному узбережжі випало понад одинадцять дюймів опадів. Блискавки зруйнували центральну електростанцію, — ця аварія подібна до техногенної електрокатастрофи, що сталась у серпні 2003 року. Учорашня буря вивела з ладу мобільний зв'язок. За повідомленнями офіційних джерел, навіть коли електропостачання відновлять, знадобиться декілька тижнів, щоб відкачати воду з метрополітену...»

Диктор щось іще бубонів, а Гатч тим часом виклав яєшню на тарілку. Доки Девід не вибереться з Нью-Йорка, доведеться сидіти тут, оберігати Мередіт і Стейсі й не дозволяти Мередіт набридати дитині своїми примхами.

— Здається, щось горить.

Гатч озирнувся на дитячий голос. Дівчинка стояла у дверях кухні: з розпатланим волоссям і досі червоними від сліз очима. Вдягнена вона була в ті ж спортивні штани та футболку, що були на ній у машині.

— Лісові пожежі досить далеко звідси, маленька. Просто дим швидко долає відстань. Що тобі зробити на сніданок? Яєшню? Чи ти полюбляєш пластівці?

— Я хочу поговорити з Девідом, — сказала Стейсі тоненьким голосом.

«Я теж», — подумав Гатч.

— Учора, коли він просив тебе забрати, він телефонував із Брукліну. А ввечері в Нью-Йорку була жахлива гроза.

Гатч кивнув у бік телевізора, — на екрані демонстрували намагання нью-йоркців якось пересуватися затопленими вулицями.

— Гроза вивела з ладу всю електрику, Стейс, навіть оператори мобільного зв'язку не працюють. Доведеться нам сидіти тут тихо та чекати, поки Девід не подзвонить.