Читать «Книга імен» онлайн - страница 34

Хтозна, чи тепер вони нарешті в безпеці. І невідомо, за чим полює білявий головоріз — за каменями чи за щоденником?

Бен Моше сказав, що їх цікавлять імена.

І одне з них — ім'я Стейсі.

Девід швидко витяг мобільник і, набравши номер Стейсі, з розпачем прослухав чотири гудки, після яких телефон перемкнувся на голосову пошту.

— Привіт, Мишеня. — Він намагався говорити безтурботно, та в голосі все одно чулася тривога. — Подзвони мені, тільки-но отримаєш це повідомлення, гаразд? Я лише хочу запитати, як у тебе справи.

Після цього він набрав номер Мередіті, почувши автовідповідач, вилаявся вголос.

— Мередіт, подзвони, це терміново. Мені треба поговорити з тобою про Стейс. Негайно.

Однак насправді він не дуже уявляв, що казатиме, коли вона передзвонить. Як можна заявити жінці, що ім'я її дитини — у списку людей, яких убивають? Перш ніж Мередіт чи Стейсі йому перетелефонують, він мусить дістати якесь пояснення від Йаелі Гар-Пац.

Девід підійшов до стола й розстебнув торбину Бен Моше. Доки Йаель скоромовкою говорила щось на івриті, він оглянув усе, що було всередині, — молитовник, швидкозшивач, бронзову монетку з викарбуваною вісімкою.

Девід придивився уважніше. Ні, це не вісімка, а дві змії.

На дні торбини він помітив дві ламіновані карти. Витяг одну і з подивом втупився в дивний малюнок. Що це?

Якась схема. Десять різнокольорових молекул, сполучених лініями, що перетинаються. Вона нагадувала молекулярну формулу на інструкції до ліків. Чи конструктор, яким він бавився в дитинстві.

Почувши, що Йаель закінчила розмову, він укинув карту назад у торбину й повернувся до неї.

— Тепер прошу мені все пояснити.

— З чого почати? — незворушно запитала вона.

— З імен у моєму щоденнику. Чому вони записані в тих давніх папірусах, про які розповів мені рабин? — Питання посипались одне за одним. — Чиї це імена? Що між ними спільного?

— Це люди, на яких тримається світ. Рідкісні й особливі люди. А гносеї їх методично вбивають.

Його пронизав жах. Ті імена, що їх він знайшов в Інтернеті. Він не помилявся. Усі ті нещасні випадки насправді зовсім не були нещасними випадками.

Стейсі.

О Боже, де ж вона?!

— У щоденнику — ім'я моєї падчерки. — Голос його надломився. — Ви хочете сказати, вона в небезпеці?

Йаель нервово ковтнула. У її очах промайнуло щось схоже на співчуття.

— Пробачте. Я не знала. Так, вона в небезпеці. Усі ламед-вовники в небезпеці. Вона у Вашингтоні?

— Ні, на іншому узбережжі. У Санта-Моніці. — Девід зціпив зуби. — За нею полюють ті самі люди? Ці Темні янголи?

Вона похмуро кивнула.

— Це добре вишколені й безжальні вбивці. — Йаель зітхнула. — Якщо вони знають її ім'я, то знайдуть її. Їй потрібний захист, негайно. Я негайно ще раз подзвоню Аві...

— Ні, — твердо відповів Девід. — Я попрошу друга, якому довіряю на всі сто. Кращого не знайти. Він її захистить, літаком він може дістатися до неї менше ніж за годину.

Йаель прикусила губу, тоді знизала плечима; зняла з себе мокрий піджак і здригнулася. Обличчя в неї й досі було бліде.