Читать «Книга імен» онлайн - страница 108

Таким є учення традиційного юдаїзму. Містичні вірування кабалістів лишалися для нього чужими. Але, пам'ятаючи свій власний досвід близької смерті й усе, про що він дізнався за ці пересичені інформацією дні, Девід визнав, що звернення Йаелі по допомогу до духу свого чоловіка в Царстві небесному мало чим відрізняється від прохання душ ламед-вовників до нього виступити на їхньому боці в Царстві земному.

Девід дивився, як вона викладає камінці на могилі Йоні, — поруч з іншими, що вже лежали там. Він розумів, що це означає, він і сам таке робив на могилах своїх батьків. Йаель залишала позначки своїх відвідин.

Він торкнувся її плеча й відійшов, щоб вона трохи побула на самоті, пройшов трохи вперед, поки не опинився біля бетонних сходів, що вели до обніжжя пагорба. Спустившись ними, він побачив іще одне кладовище, що притулилося внизу. Це кладовище було старішим, менш доглянутим, але так само тихим і лагідним; нечисленні відвідувачі молилися біля ясно-голубих могильних плит, обкладених камінням.

І тільки прочитавши імена, викарбовані на плитах, Девід зрозумів, що то був старовинний цвинтар славетних кабалістів.

Потужне відчуття давнини й історії охопило його, коли він пройшов цим залитим сонцем цвинтарем назовні. Поблукавши провулками, він знову зійшов угору й не одразу помітив на алеї синій знак із білими літерами, що вказував напрямок до синагоги Абугав.

Девід перетнув невеличке переднє подвір'я, вимощене червоно-брунатним камінням, і, схиливши голову, ввійшов до старовинної будівлі синагоги.

Усередині було просторо й пусто. Девід закинув голову та подивився на склепіння високої, у чотири яруси, стелі в обрамленні квадратних вікон. Через них на мозаїчну підлогу лилося сонячне світло. Воно засліпило йому очі, і він примружився, — страшенно розболілася голова.

Девід перевів погляд на стіни, пофарбовані в заспокійливий небесний колір. Над ними погойдувалися міріади люстр, а легкі арки з мереживним бордюром, розписаним папороттю, сягали фресок на шатрі.

— Прекрасно, правда?

Він здригнувся, почувши за спиною голос Йаелі.

— Неймовірно. Вражаюче, — відповів Девід, не озираючись.

— Ти й половини всього не усвідомлюєш. — Вона стала поруч, вбираючи в себе заспокійливу красу храму.

— Ця синагога переповнена кабалістичними символами. Її шатро — не лише чудо архітектури, воно символізує віру юдаїзму в Єдиного Бога. А оті чотири колони, — вона вказала на колони, що підтримували склепіння, — символізують чотири стихії творіння: повітря, воду, вогонь і землю, а також чотири світи кабали: фізичний, емоційний, інтелектуальний і духовний.

Девід пройшовся приміщенням, торкаючись то колон, то поручнів, пофарбованих у синій колір, що обвивалися навколо бімах — високого помосту, з якого читаються сувої Тори, що дістаються з ковчега.

— Ти помітив шість сходинок, що ведуть до помосту? — запитала Йаель, побачивши, що Девід наближається до облямованого синім помосту. — Вони символізують шість днів тижня, а бімах, вищий за всі сходинки, означає сьомий, найсвятіший день, день суботній.