Читать «Множення в умі, або Плинність часу» онлайн - страница 8

Шльома плаче, його ридання гнітюче діє на сидячих в вагоні, вони зловісно мовчать.

Омелян Косопизд (жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрізаніє зробить, мацою зажере і буде банкувать.

Альфред Юхимович. А шо, може, візьмем жидка?

Харитон Уйобищенко. Та якщо не буде багато пиздіть, то нехай лізе. Мені шо?

Косопизд. Пайка зменшиться.

Назар Сівуха. Жиди такі хитросракі, заждіть, вони не тіки шо макарони, вони й сайри дістануть.

Альфред Юхимович. Сайра хай вас неїбе, пан Сівуха, вам її все одно неїсти. (До Шльоми.) Давай, жидок, розкручуй дрота і хуярь сюди, ми тобі посвященіє в митці зробимо.

Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразуж починають пиздити любителі цієї справи Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко.

Гаврюша Обізянов. Нада двері якось закрутить, це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть.

Альфред Юхимович. Нехай Люда обід принесе та закрутить.

Входить Роже Гароді, французький буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.

Роже Гароді (стука по вагону). Вилазь, хлопці! Свобода прийшла!

У вагоні мовчать.

Роже Гароді. Харош хнюпитись, хлопці, на волі харашо – пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш, те й малюй, всіх, куди хочеш, туди і посилай.

Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці. Ми виліземо, а він хвись, і сам залізе, та й буде макарони один за всіх наябувать.

Альфред Юхимович (до Роже Гароді). А бацилу даватимуть?

Роже Гароді. Ні, бацила тільки в бога і в начальства.

Магарич. Ну, то йди кхуям звідси.

Омелян Косопизд. Нас агітірувать, нахуй! Ми самі кого хочеш загітіруєм.

З вагона вилітає каменюка і збиває з Роже Гароді капелюх. Роже Гароді полохливо тікає.

Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсердак. Поверх лапсердака у дідугана яскрава кацавейка залізничних робітників. В руках у дідугана кувалда і лом.

Голос Магарича. Діду, закрутіть дрота нахуй, бо сквозить дуже.

Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивать утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.

Голос Харитона Уйобищенка. Дедушка пацаватий, і ото ему нада отак їбошить!

Магарич. Амбальний дідусь, мабуть, і хуй ще стоїть. Стоїть хуй, діду?

Дід (продовжує роботу). Стоїть, стоїть, синку. Дай боже, щоб і у тебе так стояв.

Омелян Косопизд. Ото, ніхуя себе, дедушка барзєєт. А як звать тебе?

Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.

Харитон Уйобищенко. Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу.

Самуїл (продовжує роботу, холодно). Да, багато жидів.

Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть.

Назар Сівуха. Ги! Самуїл! Може, ти пророк Самуїл?

Самуїл (просто). Да, я пророк Самуїл.

Альфред Юхимович. Ото нехуйово. Ну прореки, шо з нами буде?

Пророк Самуїл. А шо буде, нічого не буде, піздєц буде.

З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда, в руках у неї полумиски з макаронами і компотом.