Читать «Множення в умі, або Плинність часу» онлайн - страница 9

Люда (завмирає на місці). А де ж вагон, де хлопці?

Пророк Самуїл. Где, где, в піздє. Смотреть нада.

У цю ж мить з того боку, куди їхав вагон, роздається страшний вибух. Люда раняє полумиски.

Пророк Самуїл. Какая ви нервная, я їбу!

Завіса

Бур'ян

Перший вєронець: Шоб ти іззів та не пиздів!

Другий вєронець: Я – тарілку супу, а ти – кінську залупу!

В. Шекспір. Два веронца

ДІЙОВІ ОСОБИ

Харитон, долбойоб.

Калістрат, вєнєріческій недоносок.

Мирон, упіздєнь.

Матвій, підарас.

Семен, уйобок.

Руслан, людина-читанка.

Дзвін, дзвін.

Осіннє узлісся, над яким літають ворони.

Дзвін. Бам-м-м-мммм!

Входить Матвій.

Матвій (задоволено). Оце так йобнуло.

Входить Семен.

Семен (сам до себе). Скоро цього лісу не буде. Порубаємо з хлопцями к йобаній матері, бля буду!

Матвій (сам до себе). Трохи зачекаю. Може, ще йобне.

Дзвін. Бам-м-м-ммммм!

Входить Калістрат.

Калістрат (сам до себе). Йобані підараси, прийшли і стоять. А читати, мабуть, і не вміють.

Дзвін. Бамм-м-м-мммм!

Матвій (задоволено). Знову йобнуло.

Калістрат. А нумо, хлопці, хто читати вміє?

Дзвін. Бам-м-м-мммм!

А трохи згодом:

Тра-та-та-та! (З лісу чути автоматну чергу.)

Входить Харитон з автоматом.

Харитон. Зараз всіх повбиваю, нахуй!

Калістрат. а ти хто?

Харитон. Харитон я, нахуй.

Калістрат. А я – Калістрат.

Харитон. Не їбе, шо ти Калістрат.

Харитон строчить з автомата у Калістрата. Калістрат падає.

Дзвін. Бам-м-м-мммм!

Матвій. А хто чув, як зараз йобнуло?

Харитон. Йобнуло, не йобнуло – заїбав!

Харитон строчить в ліс з автомата.

Семен. Я пішов ліс рубати. Хлопці, хто зі мною?

Ніхто не звертає на Семена уваги.

Калістрат (лежачи долі). Як мамка заміж виходила, батько казав: «Як син буде – то Калістратом назви».

Харитон. Кого це їбе?

Харитон строчить в небо з автомата.

Дзвін. Бам-м-м-мммм!

Входить Мирон.

Мирон. Сюда Руслан іде. Зараз всі пизди гарячої скуштуєте.

Входить Руслан. Це здоровенна книга з ногами і руками.

Він іде, швидко перегортаючи сторінки і читаючи сам себе.

Руслан все ближче і ближче підходить.

Руслан. Шо позбиралися? Пизди захтіли?

Всі стоять мовчки і винувато дивляться вниз.

Руслан. Йобані шакали! Читати хто вміє?

Всі стоять мовчки і винувато дивляться вниз.

Харитон. Калістрат уміє. Умієш, Калістрат?

Калістрат мовчить.

Матвій. Він напиздів.

Руслан. У колону по два – шикуйсь! Праве плече вперед, кроком руш!

Всі, в тому числі і Калістрат, слухняно виконують накази Руслана.

Руслан. Рота, запевай!

Всі запєвають. І пісня у них виходить така:

Ой, помню, помню я той час, Ти плакала за мною І на прощання раз у раз Махала хустиною…