Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 55
Олексій Кононенко
– Нехай кількість танків прирівняємо до «К»… Ні, «К» мало, візьмемо «М».
– Покличте мені курсанта Хмеля, я його бабуся.
– Ніяк не можу. Півгодини тому він відпросився на ваші похорони.
Капітан в літаку стоїть перед дверцятами і випускає десантників:
– Готовий? Пішов. Готовий? Пішов. Готовий. Пішов? Готовий?
– Ні.
– Пішов! Пішов, пішов, пішов… Готовий!
На медкомісії окуліст до призовника:
– Закрийте праве око. Яка буква?
Призовник мовчить.
– Закрийте ліве око. Яка буква?
Призовник мовчить. Окуліст:
– Ви що, зовсім нічого не бачите?
– Та… я прекрасно все бачу. Просто… я забув, як вони називаються.
– Товаришу старшина, що мені видали? Дивіться, штани до колін, сорочка без ґудзиків, рукава короткі, взуття хляпає – дивитися страшно!
– Все нормально! Воїн повинен викликати у ворога страх!
Курсант льотної школи має полетіти у перший навчальний політ з інструктором. Система управління дубльована. Курсант заводить мотор, заплющує очі і виконує всі дії, яким навчали на тренажері. Відкриває очі, дивиться вниз:
– Дивіться, дивіться, які маленькі люди внизу, як мурахи!
Інструктор:
– А то і є мурахи, ми ще не злетіли…
Офіцер дає настанову з атомного захисту:
– Якщо вибух буде близько, треба лягти головою до нього, насунути каску на чоло і покласти автомат під себе.
– А навіщо автомат під себе?
– Щоб не сплавився!
– Скажіть, а чи можна назвати людину, яка дме в трубу о 6-й ранку, нормальною? Може пришлете санітарів?
– Адреса?
– Народного ополчення, 12, казарма.
– Дивись, яка страшна пика намальована на носі того бомбардувальника!
– Тихо! Це командир полку висунувся з кабіни.
Молодий прикордонник в наряді:
– Стій! Стрілятиму!
– Стою!
– Стріляю!
Над прапорщиками завис вертоліт.
– Слухай, – каже один, – чому це він зупинився?
Старший прапорщик:
– Мабуть, пальне закінчилося…
Генерал у своєму кабінеті пише мемуари. Під вікном гарчить танк. Генерал виглядає у вікно і кричить:
– Прапорщик, заглуши танк!
Прапорщик:
– А-а-а-а-а!!!
– Стій! Хто йде?
– Свій з пляшкою!
– Свій – проходь. Пляшка – стій!
На екзамені у військовому училищі викладач запитує:
– Що б ви зробили у випадку війни, щоб наша залізниця не дістались супротивнику?
– Я б спалив усі залізничні квитки!
Десантники стрибають з парашутом. Один підходить до командира:
– Товаришу лейтенант! Рядовий Кравченко…
– Що рядовий Кравченко?
– Стрибнув без парашута…
– Як? Знову?!
Зустрілися осел і прапорщик. Осел запитує:
– Ти хто?
Прапорщик роззирнувся – нема нікого:
– Я – офіцер. А ти хто?
Осел роззирнувся – нема нікого:
– А я – кінь!
Солдати розбирають і збирають зброю. Лейтенант:
– Питання є?
– Є. Товаришу лейтенант, а чому автомат зібрати і розібрати можна, а людину ні?
– Питання зрозумів, відповідаю. От, наприклад, ти себе розібрав і ліг спати. А тут – тривога. Ти поспіхом все зібрав, а на місце голови ненароком приставив зад. І що виходить? Кашкет не налазить, гімнастерка не застібається, усі кричать «ура», а ти?
– Товаришу прапорщик, скажіть що-небудь…
– Струнко!
– Та ні, що-небудь ніжне, тепле…
– Вільно…
– Тебе чому комісували?
– По хворобі.
– Яка хвороба?
– Не знаю, але всю роту від мене нудило.
