Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 52
Олексій Кононенко
– Прийшов час для вашого першого стрибка. Ми знаходимося на висоті 10 тисяч метрів. Приготуйтеся!
З глибини літака голос:
– Але ж це дуже високо!
Інструктор задумався, потім каже:
– Так, дійсно, 10 тисяч метрів – зависоко для першого разу. Зараз знизимося до 7 тисяч метрів.
Знизилися. Інструктор:
– Ну, сміливіше. 7 тисяч метрів – готуйтеся!
Той же голос:
– Все одно, дуже високо.
Інструктор знову задумався:
– Ви праві, ще високо. Знизимося до 5 тисяч метрів.
Знизилися. Інструктор:
– Ну, все, 5 тисяч метрів, вперед!
Той же голос:
– Та ні, ще високо!
Інструктор вже сердиться, але дає команду пілотові знизитися до 2,5 тисяч метрів:
– Ми на висоті 2500 метрів, одягаємо парашути і стрибаємо! Виконуйте наказ!
Той же голос:
– А, так це з парашутом…
Старший прапорщик:
– Господь дивиться на вас, хлопці! Постарайтеся, щоб Йому було цікаво!
Майор іде зі шматочком крейди в руці, зустрічає прапорщика на плацу:
– Ану, намалюй мені на спині квадрат!
– Навіщо, товаришу майор?
– Швиденько!
Намалював.
– Кресли на ньому клітинки десять на десять.
Розкреслив.
– Тепер пиши цифри в рядки, а букви в стовпчики!
Зробив.
– А тепер швиденько почухай у квадраті Д-6!
Військовий лікар приймає стан санітарії у сержанта:
– Як ви готуєте воду для пиття?
– Ну, спочатку ми її фільтруємо…
– Добре. Потім?
– Потім кип'ятимо.
– Прекрасно. А потім?
– А потім, щоб не ризикувати, ми п'ємо пиво.
Стоїть днювальний на посту. Проходить сержант і запитує:
– Боєць, ти снідав?
– Ні.
– Капітан ітиме, скажеш, що снідав.
Через деякий час проходить капітан:
– Боєць, ти обідати ходив?
– Ні.
– Полковник ітиме, скажеш, що обідав.
Іде полковник:
– На вечері був?
– Ні!
– Генерал на території! Запитає – скажеш, що вечеряв.
Проходить генерал:
– Боєць, як служба?
– Та наївся, товаришу генерал, за день, як свиня, і стою тут…
Приходить прапорщик додому і до жінки:
– їсти давай!
– Ой, рідненький, почекай хвилинку – доварюю. Я за день так втомилася, так закрутилася, що й не присідала.
Прапорщик дружину пожалів і примусив її присісти всього тридцять разів.
Майор на військовій кафедрі:
– Загальний порядок ведення війни такий: танки знищують своє, ракети своє, авіація своє, потім прилітають гелікоптери і підчищають те, що залишилось, а потім приходить солдат-піхотинець і всіх бере в полон!
Майор:
– Одного разу у нас в полку гінцю з донесенням не дали пакет, а примусили вивчити текст напам’ять. На випадок захоплення в полон разом з ним послали людоїда.
Перекличка в армії:
– Рядовий Петренко!
– Я!
– Ти дивись, яке дивне прізвище…
– Так точно!
Генерал:
– Наберуть в армію боягузів, а потім обурюються, чому вони не помирають як герої!
Офіцер запитує солдата, чому той пішов до армії. Новобранець відповідає чесно:
– По-перше, я хочу захищати свою батьківщину.
– Правильно!
– По-друге, служба робить мене сильнішим.
– Точно!
– А по-третє, моєї згоди ніхто не питав.
Слідчий до майора:
– Чому ви видали військову таємницю?
– Я думав, що у неї закінчився термін зберігання…
Солдати дивляться фільм жахів. Один каже: – Як страшно, у мене навіть мурашки по спині бігають.
