Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 29
Олексій Кононенко
– А моя теща взимку промочить ноги, а влітку чхає!
– Той драб, що ходив до вас так часто, утік і з твоєю донею, і з твоїми грошима?
– Отож! Але, видно, совість заїла, повернув!
– Гроші?
– Дочку…
– Що це з тобою сталося, Петре? П'єш тільки каву.
– Ат! Надокучило!
– Що?
– Приходиш додому і бачиш усе дві тещі!
– Федю, чому це твоя теща виходить з церкви перед проповіддю?
– А то ти не знаєш! Вона ж терпіти не може, коли до неї говорять, а вона не має змоги відповісти.
– Жінко, дай грошей!
– Не дам, бо проп'єш! Он у тебе є золотий перстень, застав його.
– Але ж то пам'ять по моєму татові!
– А гроші – пам'ять по моїй мамі!
Дружина до чоловіка:
– Я чула, що зараз роблять операції по омолодженню. Дві тисячі доларів – і ти на двадцять років молодша.
– Так? Тоді – ось тобі чотири тисячі доларів, і відправляйся до матусі в утробу.
– У тебе теща така слаба лежить, а ти в пивній сидиш!
– Та я ж п'ю за її здоров'я!
– З тих пір, як оженився, маю гризоту!
– Яку?
– Що оженився…
– Чим ти, друже, тещу годуєш, що вона в тебе як слон?
– Та вона ж їсть один раз на день.
– Бреши, бреши!
– Чому це я брешу? Кажу тобі, що моя теща їсть раз на день – з ранку до вечора…
– Твоя теща снилася мені цієї ночі.
– І що говорила?
– Нічого.
– Тоді це не моя теща.
Теща і зять сваряться:
– Аби ти дожив до такого, щоб прийшов до мене кусок хліба просити!
– Аби ви, мамо, дожили до такого, щоб не мали куска хліба мені дати, коли я прийду до вас просити!
Теща до зятя письменника:
– Що робиш, синку?
– Книгу пишу.
– Так збіднів, що готової купити не можеш?
– Ти чув учора по радіо…
– Ні.
– Ти не слухаєш радіо?
– Ні.
– Чому?
– Та я за день жінку з тещею не встигаю переслухати!
– Чому називаємо місце перебування перших людей раєм?
– Бо там не було ні тещі, ні свекрухи…
– Такий у мене пес добрий був, такий добрий…
– Чому?
– Так на тещу гавкав, так гавкав…
– Ну?
– Продав я його!
– З якого лиха?!
– На тещу гавкав, а мене кусав…
Сідає зять до столу і виделку скатертиною витирає. Теща:
– Іване, що ти робиш?! По-перше, у мене виделки чисті, а, по-друге, як забрудниш скатертину – буде твоя жінка прати!
Подарував кум кумові на день народження чайник із свистком. Через деякий час зустрічаються, запитує:
– Ну як чайник?
– Клас! Як вода кипить – збігаються собаки з усієї вулиці, а як свисну на пса – теща біжить чай пити!
– Петро твій родич?
– Ага. Він одружився з моєю нареченою…
Теща:
– Ти прикладаєш ту горілку, що я тобі принесла, до голови?
Зять:
– Та… Мамо… Я її вище рота піднести не можу…
Теща:
– Що б мені зробити, щоб схуднути?
Зять:
– А ви, мамо, рухайте головою набік, зліва направо і навпаки…
– Чи ж то поможе… А коли рухати?
– Коли вас до столу припрошують…
Зять:
– Мамо, вам же лікар сказав, що маєте їсти легенькі салати, черствий хліб, пити узвар – тоді лиш схуднете!
– А я, синку, те все їм.
– Треба, мамо, те їсти замість обіду, а не перед обідом!
Вона:
– Тато сказав, що після шлюбу візьме на себе половину наших витрат!
Він:
– Прекрасно! Треба найти ще когось, щоб покривав другу половину.
– Як ваш шлунок, Олексіївно?
– Такий, як і мій зять. Все бере, але нічого не віддає…
Старий астролог навчає молодого:
