Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 26
Олексій Кононенко
Теща:
– Лікар тобі нічого не казав про мій стан?
Зять:
– Ні. Він тільки дивувався, як можна протиснути домовину у такі вузькі двері…
– Добре вже, юначе! Я відпущу свою доню з вами на дискотеку. Але запам'ятайте – моя дівчинка чемна і вихована. Додому вона має повернутися не пізніше, ніж через три дні!
Теща:
– От якби я була твоєю жінкою, я б тобі у каву отрути насипала!
Зять:
– Якби ви, мамо, були моєю жінкою, я б ту отруту випив із задоволенням!
Вісімнадцятилітня доня повертається додому на світанку. Мати кричить:
– Де ти була? Та я у твоєму віці…
– «У моєму віці», мамо, у тебе мені вже було вісім місяців.
Син приходить зі школи і по-діловому запитує:
– Хочете, я вам слово з трьох букв напишу?
Мама долонею гарненько приклалася нижче спини, і бабця по тому ж місцю віником! Дитя плаче. Приходить тато і розпитує. Син схлипуючи розказує, що у школі навчився писати слово «дім», хотів мамі і бабусі написати, а вони… Батько матері по щоці – лясь!
– Про дім треба думати! А ти про що думаєш?
Синок:
– І бабці дай, щоб про те не думала!
– Так ви кажете, що отой тип в зачовганих штанях і потертій шкірянці, з довгим волоссям, – дівчина? Ви впевнені?
– Не сперечайтеся. То ж моя доня.
– Ви її тато?
– Ні! Я – її мама!
– Мамо, я так втомилася від Петра! – скаржиться доня.
– А ти б поменше за ним бігала!
– Мамо! Я десятку знайшла!
– Було б чим хвалитися! Обтруси спідницю! Я у твоєму віці вже 25-ки знаходила!
– Мамо! Василь зробив мені пропозицію!
– І що ти йому на те?
– Не знаю, думаю. Він запропонував мені вибрати: або те станеться у нього вдома, або в лісосмузі…
Симпатична юнка років сімнадцяти показує курортнику кімнату.
– І ви кажете, що вона з комфортом? – іронізує чоловік. – А яка ж тоді без комфорту?
– Ця ж сама… Якщо її обслуговує мама.
– Ви чули? У Марусі дочка двійню народила!
– Овва! Можу собі уявити, що буде, коли вона вийде заміж!
Доня вийшла заміж. Через кілька днів питає у мами:
– Мамо, а що ти робиш з обідом, якщо він татові не подобається?
– Залишаю на вечерю…
– А я свою тещу вчора на «Отелло» водив!
– Культурна програма?
– Ні, попередження.
– Добре тобі, у тебе теща глухоніма!
– Бачив би ти вираз її обличчя!
– Твоя теща майже зовсім глуха. Навіщо береш її на концерт?
– Саме в тому її приємність.
Теща:
– От помру, будуть про мене говорити, як про Лесю Українку!
Зять:
– Ну, ви, мамо, даєте!
– А чому ж? Нині говорять, що Леся Українка – небіжчиця, про мене те ж саме скажуть.
Вистава в сільському клубі. Героїня з почуттям кричить зі сцени:
– Матусю, де ж ти?!
В першому ряді схоплюється огрядна жінка:
– Тут я! Чого тобі, доню?
Зять:
– Мамо, там якийсь чоловік до вас прийшов, з протезом…
Теща:
– Скажи йому, що протез я не замовляла!
Теща скаржиться:
– На базарі хтось украв у мене гроші з бюстгальтера!
Зять:
– Ви що, не чули, що туди пхають руку?!
– Але ж… я думала, що то моя рука!
Зять збирається від сільської тещі їхати додому до міста. Теща:
– Бери, синку, яблучка!
– Але ж, мамо, у вас тут в селі є ще онуки…
– Ой, синку, бери, бери, цього року яблука так вродили і такі якісь недобрі, що навіть свині не хочуть їсти.
