Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 25
Олексій Кононенко
– Оце тобі! Чому ж то?
– Розумні не женяться!
Іде суд. Виступає адвокат:
– Так. Підзахисний полив салат синильною кислотою. Так. Теща отруїлася. Але салат він полив помилково! Ви ж знаєте, чого можна чекати від чоловіка, якщо його примушують займатися кухнею!
Підсудного виправдали.
– Моє кохання до тебе таке велике, таке неповторне, таке…, таке… що я готовий піти за тобою в пекло! Я готовий битися за своє кохання із самим дияволом!
– Ти спершу поговори про це з моєю матусею!
В купе їде рабин похилого віку. На горішній полиці попутник – юнак. Вкладаючись спати, юнак запитує:
– Котра година?
Рабин мовчки відвернувся до стінки і за мить захропів. Вранці поїзд прибув за призначенням. Рабин каже:
– Ви запитували котра година – нині за 30 хвилин десята.
– Я ж учора запитував…
– Якби я відповів вам учора, ви б запитали куди я іду. Я відповів би, ви сказали б, що теж туди ідете і що вам немає де переночувати. Я людина добра, запросив би вас до себе. А в мене доня на виданні. Ви б її, я впевнений, спокусили, а тоді вам довелося б на ній одружитися…
– Ну, ну… І що з того?
– А навіщо мені зять, у якого навіть годинника немає?
– Он моя теща все життя пропрацювала на залізниці, і це аж ніяк не позначилось на її здоров'ї! Так, мамо?
– Так-так, так-так, так-так…
Чоловіки вийшли з кафе добре напідпитку.
– Іване, – каже Петро, – он твоя теща стоїть!
Іван спочатку хапнувся, а потім заспокоївся.
– О! Ти вже тещі не боїшся!
– Та вона ж спиною до нас.
Теща підполковника приходить до генерала:
– Що ж це за несправедливість? Кожного місяця у мого зятя із зарплати вираховують 70 гривень за танк, який підбили в Афганістані, коли він там служив!
Генерал викликає підполковника:
– Ти б совість мав! Я за літак і то всього по 50 гривень плачу! На тобі довідку, будеш платити по 30 гривень! Все, що можу для тебе зробити!
Підполковник приходить додому і з порога заявляє дружині:
– Твоя матінка довиступалася! До 70 гривень нарахували ще 30!
– Мамо, купи мені Барбі!
– Тобі вже жениха шукати треба…
– Поки ти пошукаєш, я пограюся!
Дівчина з пристойної сім'ї зібралася вийти заміж за хлопця сумнівної репутації. Увечері відбувається розмова її батьків:
– Ти сказала їй, що не дам не копійки? – запитує батько.
– Навіщо? Я сказала про це женихові!
Молода ще теща-вдова скаржиться зятю:
– Ой, щось без кінця серце болить!
– Та… мамо… без кінця всі жінки хворіють…
– Жінко, ти не помітила, що у нашої Настусі живіт побільшав…
– Так.
– Мені здається, коли ми лягаємо спати…
– Що тобі здається?
– Що вона встає і лазить в холодильник!
Батько сидячи курить біля грубки. Мати готує вечерю. Доня-студентка приїхала з міста, в коротенькій спідничці бігає по кімнаті, перехиляючись, ставить на стіл тарілки тощо. Доня випурхнула з кімнати. Батько:
– Галю, а скільки ж це років нашій Світлані?
– Тьху на тебе! Порахуй…
Батько задумливо:
– Сам бачу, що пора… А скільки ж це їй років?…
Зять – тещі, яка втричі від нього товща:
– Мамо, а ви не чули про нові консерви, для тих, хто хоче схуднути?
– Ні. А що воно таке?
– Відкриваєш бляшанку, а там… нічого немає.
