Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 24
Олексій Кононенко
Наречений майбутній дружині перед весіллям:
– Ходімо, я покажу тобі свій весільний подарунок.
– А мама казали, що до весілля не можна…
Незабаром після шлюбу доня телефонує мамі: – Матусю, я така щаслива! Учора вперше приготувала чоловікові обід!
– Ну? Вдався?
– Ще й як! Він вирішив найняти куховарку!
– Миколо, а чому це твоя теща плаває у фуфайці і в хустці?
– Теща плаває? Та вона ж плавати не вміє! Може, тоне…
– Найкращі дні мого життя пов'язані з Карпатами!
– Ти ж ніколи там не був!
– Моя теща їздить туди кожного року!
Лікар:
– У вашої дружини рожа.
– Хіба то рожа? Бачили б ви мою тещу!
Дівчина каже матері:
– Я хотіла б стати кінозіркою, щоб про мене говорив увесь світ!
– Тобі мало, що про тебе балакає вся вулиця?!
На поминках тещі зять увесь час шепоче: «Хай земля тобі буде пухом! Хай земля тобі буде пухом!» Товариш запитує:
– Що ти так побиваєшся? Ти ж її терпіти не міг!
– Якби ти знав, яка у неї була алергія на пух!
Зять підвіз тещу в салон краси. Через деякий час приїхав забрати. Теща виходить. Зять:
– Ну… Нічого… У крайньому разі, мамо, ви намагалися…
Зять проводжає тещу в аеропорту. Теща підходить до каси:
– Я б хотіла полетіти в Париж!
– У нас багато рейсів в Париж. Якою компанією ви хотіли б полетіти?
– Яка ще компанія? – теща ненависно озирається на зятя. – Я одна хочу летіти!
1918 рік. Одеса. У квартиру вимогливо стукають. Відкриває жінка. На порозі червоноармійці.
– Ми у вас на підвіконні поставимо кулемет!
– Та ви хоч гармату притягніть, але що скажуть люди?! У мене доросла доня, а з вікна стріляють геть незнайомі мужчини!
Зять за домовленістю заїхав за тещею і везе її на базар. Сам не в настрої, зітхає увесь час, супиться.
– Ти на мене супишся? – питає теща.
– Та ні, мамо… Приїхав у гості наш інститутський друг Петро. А він такий, знаєте… Оце, думаю, а раптом він у нас буде ночувати?
– Так нині ж день, чого переймаєшся?
– Е-е-е! Мамо! Ви його не знаєте! Він і вдень може переночувати!
– Ваша доня виходить заміж?
– Ага! Виходить потихеньку…
Інтелігентній російській сім'ї потрібен єврейський зять на виїзд.
– Тітко Наталко! Я вашу Галю… той…
– Так женись! Побачиш, яка я теща!
– Та ні… не побачу… я її… трактором переїхав…
Теща:
– Сьогодні роковини вашого весілля! Як ви збираєтесь відзначати?
Зять:
– Хвилиною мовчання!
– З приїздом, бабусю! Тепер усі зібралися! Тато казав, що вас нам тільки й не вистачало!
Зять:
– Мамо, приходьте завтра до нас на вечерю.
Теща:
– Завтра я не зможу.
Зять:
– Це дуже люб'язно в вашого боку…
– Мамо, я дізналася, що мій Семен мені зраджує! Як ти думаєш, сказати йому про це?
– Навіщо? Впевнена, що він про це знає!
Теща збирається додому. Зять до маленького сина:
– Синку, попрощайся з бабусею. Що треба сказати, коли бабуся йде?
– Слава Богу…
– Люба моя, я хочу тебе поцілувати!
– Ні в якому разі! Моя мама проти поцілунків.
– Але, моя рибко, я й не хочу цілувати твою маму!
У тюрмі.
– Іванишин, до тебе теща.
– Ніфіга! У вироку нічого такого не було!
Зять і теща сваряться. Теща:
– Який же дурний чоловік у моєї Насті!
– А розумних чоловіків, мамо, просто не буває!
