Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 21
Олексій Кононенко
– Ви такий видний мужчина, чому я вас раніше не бачила?
– Я п'ятнадцять років на зоні відсидів.
– За що?
– Дружину застрелив, тещу сокирою зарубав. Дівчина зраділо моргає подружці: «Не жонатий!»
Теща – крута бізнесменша запрошує зятя на розмову.
– Я дуже люблю свою доню, тому пропоную вам 50 % свого бізнесу. Ви маєте приходити на виробництво і виконувати мої доручення.
– У вас тут так гамірно…
– Добре. Тоді приходьте в офіс і вивчайте бухгалтерію.
– Це так нудно…
– Чекайте! – нервує теща-бізнесменша. – Я вам віддала половину свого бізнесу, а ви не хочете працювати ні на виробництві, ні в офісі. Що ви пропонуєте?
– Все дуже просто. Я пропоную вам викупити у мене мою долю.
– Хто був першою людиною на землі?
– Адам.
– Ні. Теща. Вона сиділа на дереві й пропонувала Адаму та Єві яблуко.
Теща:
– Наче ще вчора була молодою, а вже й помирати час…
Зять:
– Ой час, мамо, час…
– Була на базарі, там мене дурепою обізвали! – скаржиться теща.
– Не ходіть мамо туди, де вас знають, – озивається зять.
– Де ти, доню, була цілу ніч?
– Ви, мамо, краще запитайте, з ким.
– Ну?
– З національним героєм!
– Хто ж він?
– Невідомий солдат.
– Донечко, мені здається, що я підібрала тобі гарного чоловіка.
– У цьому, мамо, я твоєму смаку довіряю, але матеріал для шлюбної сукні я виберу сама.
– Донечко, чому ти не запросиш свого Юрасика, щоб я з ним познайомилась?
– Я його запрошувала… Він сказав, що бачив тебе кілька разів, але все одно мене любить…
– Я не хочу виходити за нього, мамо, він старий!
– Доню, заспокойся, тобі що, його – варити?
Теща перед поїздкою на курорт одягнула купальний костюм і запитує зятя:
– Після купання він не сяде?
– Куди йому сідати, мамо?!
– Як життя, куме?
– Погано.
– Чому?
– Жінка з тещею дістали!
– А ти бахни стограмчик для хоробрості, прийди додому, садони кулаком об стіл і запитай: «Хто в домі хазяїн?»
Приходить той кум додому, торохнув кулаком об стіл:
– Хто в домі хазяїн?!
Жінка:
– Що?!
Теща:
– Що, що?!
Чоловік:
– Та вже й запитати не можна…
Розмова в травматології:
– Що з головою?
– Та… посварився з тещею… Я її газетою по голові – бах, а вона мене праскою – тюк…
– Доню, я б не хотіла, щоб ти зустрічалася з Василем.
– Чому?
– Справа в тому, що вчора він запропонував мені руку й серце.
– А я вчора свою тещу в зоопарк водив!
– Ну і як?
– Не взяли…
– Ой, Петре, а чому це теща в Остапа на городі в касці ходить?
– Ти ж знаєш, який він ледачий. Ото копає ямки під картоплю, а лопату лінується чистити. А, між іншим, об каску лопату дуже зручно оббивати…
– Петре, зовсім не обов'язково, щоб моя мама бачила, як ми цілуємось!
– Галю! Та я ж не посмію…
– Та ні. Це я кажу про всяк випадок…
Ідуть Петро й Василь по вулиці. Назустріч іде таксі. Петро швиденько ховається за Василя.
– Ти чого?
– Та… вчора двоє схопили мою тещу, затягнули в таксі і десь повезли. То… боюсь, раптом назад привезуть…
На суді:
– Як так трапилося, що ви при пограбуванні магазину взяли лише дріб'язок і дешеву біжутерію, а до каси навіть не підійшли?
– От лихо! І ви про це! Мало того, що теща спокою не дає!..
